Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Жіночі обличчя у Шацькій та Любомльській поліції

17:00 06.03.2021
7677

Нині жінки в поліції – явище звичне і буденне. Та лише десяток років тому на жінку-поліцейську дивилися як на восьме диво світу. Тепер же вони нарівні з чоловіками працюють у відділах поліції, їздять на патрулювання, ведуть слідство та не гірше за них розкривають злочини.

Сьогодні, напередодні свята 8 Березня, розповідаю про жінок у поліції Любомльщини та Шаччини, котрі вирішили пов’язати своє життя з нелегкою професією правоохоронця та стали справжніми професіоналами своєї справи, пише газета «Новий погляд+».

Ще минулого року в Любомльському відділі поліції працювало десять жінок, а в Шацькому – три (одна – на цивільній посаді). Та у зв'язку з реорганізацією частину з них перевели у Ковельське районне управління поліції. Тож тепер у відділенні поліції №1 (м. Любомль) працюють Тетяна Цюпак, котра в минулому році пройшла курси первинної професійної підготовки та призначена на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції. У слідчому підрозділі працює двоє дівчат – слідча Оксана Якимук та дізнавачка Тетяна Загура. Обидві, пройшовши на посади по конкурсу, спочатку були дільничними, а потім – пішли у слідчі підрозділу.

Інспекторками режимно-секретної роботи працюють Наталія Артем та Юлія Демих (з 1 січня жінку перевели з Шацького відділення поліції до Любомльського), а інспекторкою ювенальної превенції Яніна Соколюк, у секторі моніторингу – Лілія Зламанюк. А у відділенні поліції №2 (смт Шацьк) залишились працювати Людмила Гринь та на цивільній посаді – Світлана Карпук.

Понад 20 років у правоохоронних органах трудиться любомльчанка Юлія Гуд. Вона з дитинства мріяла працювати у сфері захисту прав людей, тому після школи, яку закінчила у Сєверодонецьку Луганської області, вступила на навчання у Харківський університет внутрішніх справ.

Вийшла заміж за Володимира Гуда, який і привіз молоду дружину на Волинь. Працювати довелося у Луцьку в слідчому відділі (з 2003 по 2008 рік), потім – у Ковельській міліції дізнавачкою, а з 2009 по 2013 рік – у Любомльському РВ інспекторкою з міграційної служби. Начальницею відділу кадрів досвідчену працівницю призначили у цьому ж році, а тепер, після реорганізації, Юлія Михайлівна на посаді інспекторки сектору кадрового забезпечення Ковельського РУП.

Її чоловік, Володимир Гуд, усе життя також працює у поліції слідчим. Тож у родині, каже жінка, не з'ясовують, хто головний поліцейський, а прагнуть до рівноправ’я.

«У нас, як в оркестрі: один грає, другий підігрує. Та старша донька, дивлячись на роботу батьків, не хоче свою майбутню професію пов'язувати з поліцією, а от менший син – не проти», зізнається Юлія Михайлівна.

На запитання, чи змінила б професію на більш спокійну, каже, що скочити з «поліцейського» потяга не було й думки. Працюючи слідчою, відчувала піднесення, коли вдавалося довести розслідування до логічного кінця. Радіє щирим відгукам простих людей про своїх колег, коли їм дякують за допомогу, та дбає про те, щоб у складі колективу були тільки професіонали своєї справи.

З дитинства про нестандартну для жінки професію мріяла Людмила Гринь, в той час, коли її однокласники прагнули стати педагогами чи медиками.

«Хотілося цікавої, нерутинної роботи, руху, несподіванок, тому серед вибору професій – або військова справа, або правоохоронні органи. У рідній Пульмівській школі була старостою, дуже любила фізкультуру, тому разом зі своїм однокласником вирішили вступати до Львівського державного університету внутрішніх справ. Після закінчення навчання пройшла курси молодого бійця. Це був дуже хороший досвід для мене. Скажу чесно, важко і морально, і фізично, дехто не витримував. Але однозначно – дуже цікаво», розповідає поліцейська.

Щороку вона під час навчання проходила практику, потім – стажування у патрульній поліції у Львові та Шацьку. Згодом їй запропонували посаду інспектора ювенальної превенції в Шацькому відділенні поліції, де доводилось з дільничним відвідувати неблагополучні сім’ї. Зізнається, те, що побачила в таких родинах, її вразило до глибини душі. Особливо було шкода дітей, які там підростають.

Через три роки Людмилі Гринь запропонували посаду начальника сектору превенції (дільничних інспекторів), куди входило троє дільничних, інспектор з контролю та обігом зброї та інспектор з ювенальної превенції. Спочатку, зізнається поліцейська, був період «притирання». Проте з часом вже працювали як один злагоджений механізм.

У січні, після реорганізації відділів поліції, відбулися кадрові зміни і в поліції. Тепер Людмила – старший дільничний та опікується Світязьким та Пульмівським старостинськими округами. В її обов’язках виїзди до населення за зверненнями, профілактика та виявлення злочинів і правопорушень. Найчастіше, каже, надходять звернення про домашнє насильство, самогоноваріння, побутові конфлікти. Літом – це крадіжки, шахрайства, порушення правил дорожнього руху, бійки та інше.

«В роботі є багато і позитивних, і негативних моментів, адже доводиться працювати із різними людьми за різних обставин та подій. Найважче в роботі – повідомляти людям про смерть їх близьких родичів, зокрема, дітей, приймати швидко правильні, безпомилкові юридичні рішення в невизначених ситуаціях. Як не прикро це говорити, але до таких речей маєш пристосуватися, бо навіть таку роботу має хтось виконувати», – зізнається поліцейська.

У чоловічому колективі з самого початку працювати було дуже добре.

«Чоловіки завжди підставлять своє плече, а я намагаюсь вчитися приймати їхню допомогу. Бо у житті та роботі звикла надіятися тільки на свої сили. Багато хто говорить, що жінкам не місце у поліції. Але це не так. Є багато випадків, коли треба знайти підхід до постраждалих, в тому числі дітей та жінок, дівчат, тому жінці-поліцейській легше підібрати слова підтримки, як і провести огляд чи обшук жінок при потребі. Тепер не варто поділяти професії на чоловічі та жіночі, бо усе залежить від особистих професійних якостей людини», – переконана Людмила Гринь.

У Юлії Демих проблем із вибором професії не було, бо тут, як виявилося, без варіантів: тато, дядько, татків двоюрідний брат, сестра рідна працювали у поліції. «Хіба у педагоги йти, як мама», – віджартовується Юлія.

Після Нововолинського ліцею пішла навчатися у Національну юридичну академію імені Ярослава мудрого у місті Харків. Працювала слідчою у Старовижівському відділі поліції, потім – у Шацьку інспекторкою слідства. Вийшовши з декретної відпустки, трудилася на посаді інспекторки режимно-секретної роботи Шацького відділення поліції (тепер відділення поліції №1 (м. Любомль) Ковельського РУП). В основному, це робота з документами, державною таємницею та усім, що стосується оперативної діяльності в органах Національної поліції: негласності під час оперативно-розшукових заходів слідчих та працівників карного розшуку, оформлення, подання, засекречення, розсекречення документів та інформації.

Поліцейська зізнається, що у чоловічому колективі краще працювати, ніж у жіночому, тільки треба до цього звикнути.

«Тут кажуть, що в першу чергу ти – працівник поліції, а уже потім – жінка. І вимоги до усіх - однакові. Робота в чоловічому колективі має свої плюси: більше починаєш розуміти чоловіків, з ними простіше знайти спільну мову, бо вони звикли казати усе одразу і прямо. З поліцейськими-чоловіками не страшно поїхати на виклики: ні на проблемну в літній період Гряду чи Світязь, ні на звичайне чергування», – додає Юлія.

А ми ж вітаємо жінок-поліцейських зі святом 8 Березня та бажаємо здійснення мрій, професійних успіхів та головне – здоров’я!

Віта ШЕПЕЛЯ

Коментарі
Загрузка...
20 квітня
Вчора
18.04.2021
17.04.2021
16.04.2021
15.04.2021
14.04.2021