Спогади очевидця-любомльчанина про ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС

11 Грудня 2016, 12:06

2866

Йому часто сниться лисий кінь, зовсім-зовсім без шерсті, який біжить галопом, куди, не знає, а сам – чи втікає від болю, чи від сорому.

Таке видовище бачив на власні очі, коли три місяці ніс варту біля реактора ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Віталій Васильович Левчук, мешканець м. Любомля.

«Я тоді вже 10 років працював у ДАІ інспектором. Усього нас було 11 чоловік. Мав їхати один, той, хто витягне жеребок «Чорнобиль». Доля «усміхнулася» мені», – згадує сторінки тридцятирічної давності Віталій Левчук.

Чоловік, як багатодітний батько, міг тоді відмовитися від поїздки, адже на мав трьох дітей – найстаршій ще й 10 не було, найменшому – двох. Але вирішив: така воля Божа.

«З нас формували від області різнопрофесійні групи: інспекторів, лікарів, пожежників. Із району брали по одному, з більших міст – по 2-3 спеціалісти, – розповідає Віталій Васильович. – Я контролював рух у двадцятикілометровій зоні, інколи – у десяти, кілька разів був біля самого реактора».

Здебільшого вони створювали «зелену вулицю» для урядових машин, які приїжджали з комісіями. Але часто-густо із зони мали намір виїхати мародери з награбованими речами домашнього вжитку: меблями, килимами, посудом, навіть дитячими іграшками.

«Ми змушували злодіїв ці речі вигружати, адже там могла бути й максимальна доза опромінювання. Серед нас мародерів не було, лише один злакомився на запчастину із автомогильника. Ну, свій своєму дозволив взяти. Видно, велика доза на цій деталі була, бо до вечора з носа кров йшла, а вранці його забрали у Київ. Більше ніхто з нас його не бачив».

Пригадує, що з місцевих жителів ніхто назад не повертався. Навіть почали говорити – далі не йдіть: там людей немає, там тільки міліція.

«Дев’ять місяців минулого від дня аварії, і коли мимоволі глянув у відчинене вікно однієї з хат, то завмер: на столі стояли немиті чашки після чаю, самовар і дитяча іграшка. Її з поспіху, певно, забули. А коли у тебе такі ж малі діти, особливо гостро душею відчуваєш трагедію».

Вони працювали по 4 години на добу, а тоді дві з половиною доби були вихідні. На виїзді їхні машини змивали хімпрепаратами, а ліквідатори мали лише маски.

«Деякі хлопці зазіхали на автомогильник, адже там були «захоронені» і зовсім нові машини, але після кількох трагічних переказів перекортіло».

За те, що був на варті у Чорнобильській зоні має від держави пільги: 50 відсотків платить за комунальні послуги та 204 гривні отримує на харчування. Раніше санітарно-курортне оздоровлення раз у рік було безплатним. А тепер лише ліквідатори І категорії (інваліди) мають це право. Решті лишилися подяки і медалі в пам’ять річниці трагедії.