«Професію лікаря не проміняла б на жодну іншу», – Тетяна Васенько

Кожний життєвий ювілей – це не лише прекрасна нагода підбити підсумки, а й поглянути на життя з іншого ракурсу – цікавого і незвичайного.  Особливо коли на життєвому небосхилі вимальовується золотий ювілей – без сумніву, важлива дата, яка несе в собі досвід прожитих років і мудрість, накопичену роками. 

Сумлінною довгорічною працею, доброзичливими стосунками з колегами та пацієнтами, мудрим та справедливим керівництвом заслужила глибоку повагу директорка КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Любомльської міської ради» Тетяна Васенько. Саме вона 16 листопада прийматиме щирі вітання від рідних, колег та друзів із прекрасним життєвим ювілеєм, пише газета «Новий погляд+».

Майже 26 років свого життя ювілярка віддала одній з найблагородніших та найгуманніших у світі справі – лікарській. Та у шкільні роки, зізнається, мріяти про цю професію не доводилося. 

Коли в старші класи пішла вчитися до Згоранської школи, директор якої Леонід Якович Вігура й порадив спробувати свої сили вступити на медичний факультет.

3

«Вирішила дослухатися до слів директора: взяла направлення та поїхала до Львова. Склала усі іспити і …. пройшла! Згодом обрала спеціальність «Педіатрію», бо дуже люблю дітей. Інтернатуру проходила вже тут, у Любомльській районній лікарні, де й залишилася працювати з 1994 року», – розповідає Тетяна Савівна.

У 2010 році, коли розпочалося впровадження перших новацій медичної реформи, любомльських лікарів почали направляти на курси перекваліфікації у сімейних лікарів. Спочатку їздили терапевти, а потім дійшла черга і до педіатрів. Але їхати чомусь ніхто не зголошувався. Першою відгукнулася поїхати на курси Тетяна Васенько, після закінчення яких працювала уже сімейним лікарем. А завдяки минулій спеціалізації серед пацієнтів має більше дітей, ніж дорослих.

У 2013 році генеральний директор тоді ще ТМО Любомльського та Шацького районів Володимир  Дибель запропонував молодій та перспективній лікарці очолити новостворений Центр первинної медико-санітарної допомоги Любомльського та Шацького районів.

«Розпочинати, вникати в усі найтонші нюанси нової роботи було дуже важко, бо до цього доводилося лише лікувати людей, а от мати справу з юридичними документами, наказами, фінансово-господарською діяльністю, кадровою політикою було дуже важко. В перші три-чотири місяці буквально не виходила з Інтернету, вивчаючи нормативно-правові акти, юридичні документи, посадові та інші інструкції. Бо поки ти лікар – то не вникаєш в закони, правові документи, а коли ти посадова особа, керівник структури – це вже зовсім інший рівень відповідальності», – розповідає Тетяна Васенько.

Тоді у підпорядкуванні керівниці новоствореного Центру ПМСД було 10 амбулаторій та майже 80 ФАПів у двох районах! Найважче, зізнається,  було тоді, коли бракувало грошей навіть на заробітну плату і доводилося звільняти працівників, працювати над тим, аби жителі віддалених сіл не залишилися без медичної допомоги. А про якісь елементарні ремонти у ФАПах чи амбулаторіях навіть не йшлося.

Попри все, домовлялася з керівниками районів, сільськими головами, аби виділяли хоч якісь кошти на підтримку та ремонти сільських закладів медицини. Вдавалося вибивати кошти на косметичні ремонти закладів медицини: десь – перемурувати грубки, десь – замінити підлогу чи дах, вікна та двері, а десь –закупити новий інвентар. За рік вдавалося на 2-3 сільських ФАПах зробити капітальні ремонти, у 8-10 закладах – поточні ремонти. Звісно, в об'ємах двох районів – це мало, але краще, ніж  нічого.

«Коли щодня і щотижня працюєш над цими буденними питаннями, то здається, що нашої роботи не видно, – зізнається керівниця сімейних лікарів. – А коли вже на початку року починаєш підбивати підсумки роботи за минулий рік – то бачиш, що вдавалося зробити чимало».

Попри перебої з фінансуванням первинної ланки медицини почали розробляти проєктно-кошторисну документацію на реконструкцію амбулаторій за кошти Світового банку (на даний час відремонтована амбулаторія в селі Забужжя), проєкту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Згодом дочекалися й фінансування цих проєктів, разом з тим отримали автомобілі для потреб сімейних лікарів, за кошти Світового банку оновили медичне обладнання в амбулаторіях (кардіографи, комп'ютери, ростоміри, ваги, пеленальні столики, шафи на медикаменти). Готували під ремонт Піщанську амбулаторію, але після оглядин рішуче відмовилися від цієї ідеї, адже стан її був майже аварійним. Розробили документацію на будівництво нового приміщення, але безпосередньо роботи з будівництва почалися вже після від'єднання ЦПМСД Шацького від Любомльського району. 

Тривало будівництво нових амбулаторій за кошти держбюджету, і невдовзі новенькі заклади відкрилися у Вишневі та селищі Головне. Надали й нові авто для сімейних лікарів. Ще три нові авто до кінця листопада мають отримати сімейні лікарі Згоранської, Почапівської та Олеської амбулаторій.

Тетяна Васенько зізнається, що після від'єднання шацької первинки від любомльської працювати стало значно легше, бо об’єм роботи зменшився чи не на третину. Проте робота в режимі «на два райони» стала для керівниці неоціненним досвідом, бо мати справу з різними звітностями, рахунками, кошторисом доводилося щодня. А тепер цей досвід використовує для роботи з громадами Любомльщини, бо кожна з них хоче бачити, як і скільки коштів використовується на ремонт та забезпечення саме їхніх закладів медицини. Зараз у підпорядкуванні Любомльської первинки перебуває 8 амбулаторій та 53 ФАПи, де працює більше 80 лікарів, фельдшерів та середнього медперсоналу. Вчасна виплата заробітної плати, забезпечення медикаментами та іншою медтехнікою амбулаторій та ФАПів, їх ремонти – це ті основні завдання, над якими щодня доводиться працювати керівниці любомльської первинки.

Попри керівну посаду, Тетяна Савівна не припиняла надавати медичну допомогу як сімейний лікар, з котрою уклали угоди 1800 жителів. Тож з восьмої до 12 години – щоденний обов'язковий прийом хворих, а потім – вирішення питань ЦПМСД.

Попри напружений графік роботи, Тетяна Васенько каже, що не проміняла б професію медика на жодну іншу. І якби постало питання обирати між керуванням закладу та лікарською практикою, однозначно обрала б останнє. 

«Скільки прожито, пережито за ці роки… І сина, і доньку вмовляла йти в медицину, але не захотіли. Донька каже, що хоче в житті нормальну роботу, де сиділа б з 8 до 17 години, бути вільною у вихідні. А не так, як у нас, медиків: нічні чергування, виклики, пацієнти. Не раз в розмові з колегами лунає фраза, що людина, яка не любить цю професію, тут працювати не буде. І це правда,» – розповідає Тетяна Васенько.

Увесь вільний від роботи час жінка старається щонайбільше бувати з рідними, особливо – з чотирирічним внуком Артемчиком.

«А ще люблю воду. Обожнюю плавати у водах Оріховського озера, що біля мого рідного села Сильне, - ділиться Тетяна Васенько. - Коли діти їдуть на Світязь, я – на Оріховське, де провела свої дитячі роки, вчилася плавати, засмагала. Коли на душі тяжко, накопичується багато проблем  – у вихідні йду в ліс, бо відчуваю, що тільки там дерева забирають усю негативну енергетику».

Зараз найбільшою мрією керівниці ЦПМСД є те, щоб заклад мав своє окреме приміщення. Каже, що наразі тривають ремонтні роботи у приміщенні колишнього готелю «Світязь», де три поверхи мають займати адміністрація та Любомльська амбулаторія.

А далі – нові цілі, нові мрії в житті… Багато чого зроблено за ці роки, отримано величезний досвід, але сповненою сил, з відчуттям молодості в душі зичимо ювілярці натхнення та завзяття для здійснення мрій, досягнення усіх цілей та завдань, які ставить перед вами найблагородніша професія – медика.

Віта ШЕПЕЛЯ