Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Маєток Браницьких у Любомлі

19:14 12.11.2016
1916

Давнє волинське місто з першою писемною згадкою у ХІІІ столітті. У Любомлі досі зберігається найдавніший зі збережених костел на Волині, а до середини минулого століття тут була і одна з найдавніших синагог – з початку XVI століття.

Про це пишуть Хроніки Любарта.

Любомль належав до тих земель, які дарувалися чи передавалися від власника до власника, тобто був приватно-власницьким.

Як пише автор книги про історію католицьких парафій на Любомльщині Олександр Остапюк, історія міста тісно пов’язана з родом Браницьких.

Франциск Ксаверій Браницький отримав любомльське староство від короля як нагороду за участь проти Барської конфедерації і придушення Коліївщини.

У самому Любомлі він поволі став скуповувати землі збіднілих шляхтичів й будувати палац. Автор припускає, що в 1770-х роках споруда була завершена.

Не збереглося точніших відомостей, також невідомо про архітектора. Наполеон Орда палац не малював. Проте є акварель 1827 року художника Вілібальда Ріхтера з виглядом палацу.


Як пише Остапюк, палац у стилі раннього класицизму складався з трьох корпусів: двох двоповерхових бокових і одноповерхового середнього, що становили єдине ціле. Південний корпус був головним і найбільшим, мав одноповерховий портик, який складався з шести колон. Дві їх пари утворювали головну вісь будинку, а дві інші стояли по одній на розі. Колони підтримували оточену балюстрадою терасу з двома масивними кам'яними оздобленими рельєфними вазами.

Правий корпус мав досить високий гладкий двосхилий дах із численними коминами. З північного боку до нього примикав подібний, але дещо менший двоповерховий корпус.

Є припущення, що перший і другий призначались для прийому і розташування гостей та численного магнатського двору. На зображенні Ріхтера під портиком при вході видно постать швейцара. Далі, в північному напрямку, фронт забудови продовжувала одноповерхова галерея. Комплекс будівель завершувався тринадцятиосьовим двоповерховим корпусом.

Ще один чудовий візуальний доказ – малюнок Богдана Віллевальде з 1837 року. На відміну від раніше описаних палаців у цій рубриці, це кольорова репродукція акварельного малюнка, який показує інтер’єр палацу. Бачимо залу з диваном і столиком.


На стінах висять великі портрети Катерини ІІ та Франциска Браницького, а входи в кімнату обрамлені колонами іонічного ордеру. Стеля оздоблена ліпним багатопрофільним карнизом і розписами.

Палац оточував парк, в якому була прямокутна водойма. Історик Роман Афтаназі припускає, що автором впорядкування парку міг бути Діонісій Макклер. За кілометр від комплексу споруд парк переходив у сосновий ліс. На північний схід від палацу – пасіка.

У палаці вирувало життя. Відбувалися постійні прийоми дворянства, виїзди на полювання. Проте польські повстання і їхня підтримка Браницькими поставили під загрозу мирне життя у маєтку.

У 1849 році російська влада мала намір конфіскувати палац. Як пише Олександр Остапюк, останній власник Костянтин Браницький перед конфіскацією відкрив двері палацу, щоб кожен охочий міг забрати з собою що забажає. Палац залишився пустувати.

Наприкінці століття він переходи у власність різних російських чиновників. У 1930-ті роки один з корпусів здавався в оренду.




У цій не до кінця з’ясованій історії частина споруд була втрачена. Залишився тільки один корпус. Збереглися деякі деталі всередині: старий паркет, розписи стін, підземелля, автентичні соснові балки і система коминів. Він ще має шанс на друге життя як цінної пам’ятки палацового минулого Волині.


Коментарі
15 лютого
Сьогодні
Вчора
13.02.2019
12.02.2019
11.02.2019
10.02.2019
09.02.2019
08.02.2019
07.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин