«Наша основна місія – дбати про те, аби люди були здоровими», – Леся Ткачук

Майже 45 років про санітарно-епідеміологічну ситуацію в районі дбає Леся Ткачук. «Наша основна місія – дбати про те, аби люди були здоровими», – каже жінка.

І ні, це не про лікарів районної лікарні говорить жінка. А про людей, які працюють в іншій структурі – санітарній службі, пише газета «Новий погляд+».

Профілактика інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їхнього здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності – таку основну місію разом зі своїми колегами протягом 45 років виконує завідувачка Любомльським міжрайонним відділом Державної санітарної служби ДУ «Волинський лабораторний центр МОЗ України».

Родом жінка з Житомирщини, проте під час навчання на санітарно-гігієнічному факультеті у Львівському медичному інституті познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. На третьому курсу одружилися, а в 1975 році приїхали в Любомль на роботу.

ЇЇ трудовий шлях розпочався з посади лікаря-паразитолога в Любомльській санепідстанції, а після семи років роботи жінку перевели на посаду лікаря з гігієни харчування. А вже згодом досвідченого, відповідального та кваліфікованого фахівця  призначили завідувачкою санітарно-гігієнічним відділом.

Контроль за об’єктами харчової промисловості, громадського харчування, торгівлі, ринки – усе це було до 2013 року  у підпорядкуванні санітарно-епідеміологічної служби. Після реорганізації ці функції розподілили між новоствореною Держпрождспоживслужбою, Міністерством охорони здоров’я та Державною службою України з питань праці (Держпраці). А на реорганізовані лабораторні центри, які були у підпорядкування МОЗ, залишили функції епіднагляду та епідконтролю, а також проведення лабораторних досліджень.

«Наша робота ніколи не була простою, би ти розумієш, що від того, як ти її виконаєш, які висновки зробиш, дослідження, залежатиме здоров’я  десятків чи навіть сотень людей. Раніше, до реформування структури, перед початком літнього сезону обстежували бази відпочинку, робили аналізи води, піску, надавали свої висновки, чи можна базам відпочинку відкриватися на літній сезон. Зараз ці функції покладені на Держпродспоживслужбу. А наші функції – нагляд та спостереження», – розповідає Леся Никонівна.

Зараз у Любомльському міжрайонному відділі Державної санітарної служби ДУ «Волинський лабораторний центр МОЗ України» працює 17 людей, котрі виїжджають на місця спалахів інфекційних хвороб чи отруєнь,  проводять епідрозслідування та встановлюють їх причини. Значно побільшало роботи  в останні місяці, коли в Україні запровадили карантин у зв’язку із поширенням коронавірусної інфекції, на виклики та ліквідацію наслідків яких залучають і працівників Любомльського лабораторного центру. Добре, що усіма необхідними засобами захисту та дезінфекторами забезпечують працівників з обласного лабораторного центру.

За роки своєї роботи Леся Ткачук не пригадує, щоб у двох районах (Любомльському та Шацькому) були кричущі спалахи інфекційних хвороб чи масових харчових отруєнь. Але були в її практиці й випадки, коли дійсно було страшно за людей. Пригадує про спалах дифтерії в Шацькому дитсадку, і про те, як декілька десятків років тому в селі Нудиже восьмеро людей померли від отруєння речовиною, схожою на алкоголь. Жертв отруєння привозили в лікарню протягом декількох днів, і врятувати їхнє життя не вдалося. Тоді, каже, було найстрашніше, бо не знали причини отруєння та скільки ще жертв буде.

Попри все, оглядаючись назад, Леся Никонівна переконана: якби життя поставило перед нею вибір залишитися в санітарно-епідеміологічній службі чи йти працювати в іншу сферу, однозначно обрала б перше. І вже рутинна робота не видається такою нудною, коли ти бачиш перед собою мету: забезпечити здорову атмосферу, безпечне життя для жителів двох районів, а в літній період – й перебування тих, хто приїжджає до озерного краю відпочити.

«До кожної людини треба знайти підхід, аби роз’яснити серйозність тої чи іншої ситуації, наголосити на наслідках легковажності чи безпечності поведінки самих людей, коли вони з певних причин не хочуть чи не можуть розказати, де і як могли інфікуватися чи отруїтися. Це вимагає неабиякого терпіння та знань психології» , – каже Леся Никонівна.

Зараз, після реорганізації, у Любомльському лабораторному центрі з 64 працівників залишилося лише 17. Хоча такий крок з боку влади завідувачка лабораторного центру не вважає позитивним, бо переконана, що легше було б координувати зусилля, коли всі функції санітарно-епідеміологічного нагляду були б зосереджені в одній структурі, як це було раніше.

Хоча, як відзначила Леся Ткачук, реорганізація ніяк не позначилася на якості роботи та професійності  працівників лабораторного центру. Рік тому пройшли атестацію та отримали право проводити дослідження води, ґрунту, піску. Фаховість спеціалістів підтверджує й те, що структури, котрі роками замовляли такі дослідження у лабораторному центрі, так і залишилися їхніми постійними клієнтами. Кажуть, що ніхто так не зробить дослідження, як у лабораторному центрі.

Після досягнення пенсійного віку Леся Ткачук декілька років продовжує очолювати Любомльський міжрайонний відділ Державної санітарної служби ДУ «Волинський лабораторний центр МОЗ України». Підтримку ж отримує від рідних: двох синів, невісток та чотирьох внуків. А їхні фото, які жінка зберігає під склом на своєму робочому столі, завше дадуть натхнення для важкої та відповідальної роботи.

Віта ШЕПЕЛЯ