Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Ось так рясно вродили груші у Степана Солодухи.
Ось так рясно вродили груші у Степана Солодухи.

У мешканця селища Головне на горобині ростуть… яблука

21:12 09.11.2016
1614

Кажуть, краса рідної землі – це жива поема рідної природи. Чи знаємо ми багатобарвний і ніжний світ рослин? Чи вміємо бачити красиве напровесні і в розповні літа, мрійливої осені і засніженої зими? Чи вабить нас невідоме, доти незвідане?

А ось мешканець селища Головне 56-річний Степан Солодуха знає, вміє і прагне ще більшого занурення у невідомість, – пише газета «Новий погляд+».

З молодих літ він захопився дивосвітом, добре обізнаний із розмаїттям навколишнього рослинного світу, з тією красою, що приносить радість, бадьорість, натхнення. А наскільки впевненою серед живої природи почувається людина, яка знається на зеленому багатстві.

«Тато непосидющий, а ще працьовитий, − тепло говорить син Микола. – Років п’ять тому, здається, надумав збудувати теплицю для вирощування овочів. Та не таку, як в людей. Незвичну. І поставив, але всуціль із пляшок. Довелося і мені підпрягатися, щоб допомогти.

Збирали скляний посуд, де тільки бачили. Кріпив пляшки на цементі. Стоїть. Уже не один врожай помідорів, огірків дарувала нам скляна споруда. Дехто з односельців не раз приходив подивитися, що там утнув на своєму дворі Степан Солодуха».


Ще дуже любить садівничу справу. Ростити фруктові дерева, доглядати за ними аж до плодів. Експериментувати – це його стихія, як для риби вода.

«Щеплення – це теж хобі. На горобині, було, прищепив… яблуню. Прижилася. З іншими деревами експериментує. Словом, не сидів і не сидітиму склавши руки».

Степан Сергійович закоханий і в квітникарство, яким зацікавився випадково. Якось їхав на Дніпропетровщину, де сестра мешкає, й побачив на подвір’ї «трояндове море».

«Уявляєте, − досі захоплено, − росло сім тисяч кущів. Краса незвична. Та господарі не дуже спішили ділитися технологією вирощення. Ніби це велика таїна».

Сьогодні на його обійсті з весни до осені радують зір кольорами три тисячі кущів троянд. А ще посадив дві тисячі саджанців плодових дерев…

«Все, що росте у світі, хотів би посадити у себе. Не повірите, але виростив ківі. Це не проста рослина. Сподіваюся, ще поласую її плодами, − щиро зізнався. – Троянди ростити – то важка праця. І руки доводиться поколоти, і не раз нагнутися до куща, пильнувати, щоб правильно розвивався, шкідник не окупував…»

Для Степана Солодухи дбати про красиве – це потреба душі висловитися, проявити свій внутрішній світ, який матеріалізується фарбами, нотами чи піклуванням над кущем квітів, садженцем.

Він не мудрує, не філософствує, а працює тихо і скромно. Якщо почуєте, що і на вербі груші ростуть, − то це в Степана, що в Головно.


За плечима в нього два навчальних заклади: училище культури і мистецтв та педінститут. До виходу на пенсію 25 років навчав дітей музиці й співу в місцевій середній школі.

Приклав руку і до створення гурту «Соколи», який радує слухачів народними піснями. Не цурається громадської роботи. Пише вірші, які друкувалися в газеті, колись відвідував літоб’єднання «Хвилі Світязя», заняття в якому проводив автор цих рядків. А ще малює картини. Словом, обдарована особистість.


Разом із дружиною Марією Сидорівною виховали сина й дочку. Ольга, до слова, за фахом журналіст. Дочекалися двох онуків.

Обоє, немов мурашки, працьовиті. Живуть не як можеться, а як хочеться. Бо не той молодець, що за водою пливе, а той, що проти.

Олександр ХОМЕНЧУК

Коментарі
18 лютого
Сьогодні
Вчора
16.02.2019
15.02.2019
14.02.2019
13.02.2019
12.02.2019
11.02.2019
10.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин