Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Любомльчанка матеріал для своїх виробів шукає на... смітниках

21:17 05.10.2016
1348

Основний матеріал для своїх робіт любомльчанка Євгенія Кухар збирає на смітниках, біля місцевого магазинчика, що знаходиться напроти її дачі у селі Красна Воля.

Коли побачить якусь кольорову клейонку, старе колесо, шматки пінопласту, пластикові пляшки, в уяві жінки відразу народжуються ідеї створення веселих папуг, павичів із розкішними хвостами, різних курочок і квіточок.


«Якщо нема дощу, я завжди їду на дачу понад смітниками. Видивляюся, чи хто, бува, десь не викинув клейонку з-під пінопласту чи блоків, вона кольорова і міцна, вироби з неї не боятимуться ніяких погодних умов та й фарбувати не потрібно буде, – розпочинає розповідь-знайомство пані Євгенія.

Десь років чотири тому «підсіла» на таке своєрідне заняття. Починала з великих і малих боцюнів, потім зробила чорного і білого лебедя. А далі як закрутилося все, то й не помітила, коли мій квітник почали «заселяти» екзотичні птахи та незвичайні тваринки».

Майстриня працює без відходів, усе має своє призначення, навіть вирізані пластикові пляшки, які найчастіше знайдеш на смітнику, максимально використовує. Основними і незамінними матеріалами слугують маленькі гвіздки та клей, вони допомагають скріпити між собою всі деталі творіння.

«Дуже не люблю робити одинакові вироби, мені це нецікаво. А ще я не продаю їх, хоч було вже багато пропозицій. Творю цю красу для власного задоволення, а не для збагачення. Я тепер на пенсії, часу маю вдосталь, то от і пробую себе у різних заняттях».



Ця жінка – цікава та неординарна особистість. Вона, як універсальний солдат: раніше з покійним чоловіком любила їздити на риболовлю, ходити на полювання, всією сім’єю виїжджати з палатками на природу.

45 років пані Женя пропрацювала секретарем на заводі. Завжди знаходила час на вишивання, в'язання, пробувала себе й у художньому спрямуванні – циганською голкою на пофарбованій дошці вишкрібала малюнок або чийсь портрет. Не зважаючи на всі захоплення та обов’язки, встигала доглядати двох синочків.

«Бувало, засиджуся за в’язанням (за тиждень дві кофти вив’язувала), чоловік сердився і йшов викручувати пробки в лічильнику. Світло зникало і лише тоді я йшла спати. У тяжкі часи їздила в Польщу, Астрахань, аби якось прогодувати сім’ю та поставити дітей на ноги. Їсти собі не куплю, а якусь квітку чи насіння обов’язково привезу».

Євгенія Кухар уміє дрова рубати, огорожу з лози сплести, пні викорчувати, словом, не боїться сільської роботи. Водночас жінка знаходить час на заняття для душі.

«Якось захотілося мені зробити пальму, обдумала план дій і впевнено приступила до праці. Результат не забарився: незадовго по тому біля мого будинку «виросли» пальми. Два песики створила за два дні, півника – за день, ще курочок йому треба у компанію зробити. До новорічних свят хочу кактуси і ялинку вирізати. А скільки квітів у мене вже є!»


У 66 років пані Женя живе у задоволення, пробує себе у різних сферах, залишається оптимісткою. Жінка, як кожна матір, дуже пишається сином Ігорем, який став заслуженим артистом Росії, нині в Астрахані завідує оркестром у театрі, їздить із виступами по всьому світу. А ще безмежно любить онуків. Тішить їх своїми виробами та подає гідний приклад для наслідування.

Коментарі
18 лютого
Сьогодні
Вчора
16.02.2019
15.02.2019
14.02.2019
13.02.2019
12.02.2019
11.02.2019
10.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин