Секрети сімейного щастя від учасниці Олімпіади в Ріо Надії Боровської
-
-
>
-
>
-
>
2194
Волинська спортсменка Надія Боровська 19 серпня виступала на ХХХІ Олімпійських Іграх у Ріо-де-Жанейро, де вона показала на олімпійських змаганнях зі спортивної ходьби на 20 км серед українок показала. Спортсменка подолала цю дистанцію за 1:33:01. Серед 74 учасників Надія посіла 19-е місце. Це вже була третя Олімпіада у її кар’єрі.
Про те, як вона дійшла до цих вершин, чим займається у вільний час, одна з найдосвідченіших атлеток у збірній України розповіла тижневику «Сім’я і Дім».
– Надіє, коли ви почали займатись спортом і спортивною ходьбою зокрема?
– Розпочалося все, коли я навчалась на першому курсі в Інституті фізичної культури і здоров’я Східноєвропейського національного університету. На заняттях з легкої атлетики я дізналась, що таке спортивна ходьба, адже до цього навіть не знала, що є такий вид спорту. Уже після двох років занять я виконала норматив кандидата у майстри спорту. Саме тоді я зрозуміла, що спортивна ходьба є моїм покликанням.
– Розкажіть про своє найбільше досягнення за час вашої спортивної кар’єри?
– Минулого року я брала участь у багатоденних змаганнях зі спортивної ходьби. Вони проходили в китайській провінції Сучжоу. За підсумками чотирьох змагальних днів, визначалися переможці в індивідуальному й командному заліках. І саме наша українська жіноча команда, до складу якої я входила, здобула перемогу на цьому турнірі. Це для нашої збірної і для мене особисто був великий успіх.
– У вас – уже понад десять років спортивної кар’єри за плечима. Які місця, з точки зору туриста, вам запам’яталися найбільше за весь час у спорті?
– Я об’їздила майже всю Європу. Але найбільше мені запам’яталися країни Азії, зокрема Китай і Корея. Їхні пам’ятки архітектури, культура припали найбільше до душі. Туристу завжди буде тут на що поглянути, дізнатись щось нове. Якщо він до того ж іще з Європи, то для нього, напевно, все виявиться дуже цікавим і дивовижним.
– Яке у вас є хобі?
– Я дуже люблю вишивати бісером. Майже у всіх моїх родичів є іконки, які я сама вишила. Окрім того, я ще собі пошила сукню в українському стилі, а чоловікові – вишиванку. Це мене відволікає від різних проблем і негараздів, ще й приносить велике задоволення.
– Які зміни відбулися у вашій сім’ї після Олімпіади-2012?
– У нас із чоловіком сталась радісна подія. У 2013 році я подарувала йому сина. Назвали його Марком. Йому вже виповнилося два роки і вісім місяців.
– Чи насолоджуєтесь ви материнством?
– Так, справді. Це велика насолода для мене. Ми з сином часто гуляємо. Від коляски ми вже давно відмовились, тому що він у мене дуже рухлива дитина. Напевно, є в кого вдатись, бо мама щодня ходить двадцять кілометрів (усміхається, – авт.). Взагалі для мене кожна хвилина, проведена з сином, – велике щастя.
– Як вас підтримує сім’я?
– Мені дуже пощастило з чоловіком. Він сам у минулому спортсмен, тому розуміє мене краще, ніж будь-хто. Коли стояло питання, чи закінчувати кар’єру після народження сина, то він підтримав мене і сказав, що потрібно продовжувати. Крім того, ми намагаємось бути якнайбільше часу разом. Тому часто разом їздимо і на збори, і на змагання. А якщо є можливість, то беремо ще й свого сина. Тож підтримка в мене колосальна.
Максим ДЕМБОВСЬКИЙ,
учасник Третьої Літньої школи практичної журналістики у Луцьку
