Гладіолусове царство: у педагогині з Любомля – 50 сортів гладіолусів та десятки тисяч квітів

31 Серпня 2022, 18:34
Галина Яковіщак 1730
Галина Яковіщак

Подвіря любомльчанки Галини Яковіщак знайшла чи не одразу – на невеликій території за будинком, що проглядалася з дороги, так і майоріли різнобарвними пелюстками величні гладіолуси. 

Жінка люб’язно запрошує у своє гладіолусове царство, а я від подиву лише бігаю очима від одних квіток до інших, бо ж такі рідкісні кольори та сорти цих квітів довелося бачити лише на картинках в інтернеті, пише газета «Новий погляд +».

«Тут – понад 50 сортів гладіолусів, всього ж – декілька десятків тисяч квітів, - розповідає Галина Яремівна. –А загалом квітами почала займатися ще з дитинства, бо їх вирощуванням та розведенням займалася ще моя мама, медик за освітою, а я вчилася біля неї. Квіти були у нас завжди – примулки, тюльпани, крокуси, гіацинти, хризантеми, півонії… Але найбільше – оранжевих гладіолусів. І в школі, пам’ятаю, на уроках ботаніки нас просили піти в теплиці полити квіти та розсаду (калли, традисканції, розсади помідорів) – першою зголошувалась я».

Далі Галина Яремівна (до речі жінка сама – педагогиня, працює в одній з Любомльських шкіл) веде мене до свого чималого квітника, де рівненькими рядочками гордо красуються на сонці різні сорти гладіолусів: білі, жовті, червоні, насичено-бордові, ніжно та насичено-рожеві, червоно-фіолетові, з жовтими та червонястими вкрапленнями…

«Оцей сорт – Шоколадниця», а це – красуня «Козачка», тут – «Оранжеве літо», бордові – сорти «Зорро», «Таємничий шоколад», «Індіан Зуммер», подалі – «Таїнство ночі». Гляньте, якого він насиченого, майже чорного кольору!», – показує жінка.

Кожен сорт Галина Яремівна позначає та підписує, аби не помішати сорти при садінні та викопуванні на зиму. Жінка зізнається, що гладіолус – важка в догляді квітка, адже її  треба садити і викопувати під лопату, обрізувати, чистити, мити, обробляти фунгіцидами від шкідників, сушити та зберігати при оптимальній для цибулин температурі +2 градуси.

«Найкраще викопувати цибулинки наприкінці жовтня - на початку листопада, коли на вулиці відчутно похолодає, – ділиться секретами догляду Галина Яремівна. – Он там, де тепер росте перець, минулого року росли гладіолуси. Бачте, скільки «діток» залишилось після зими, а один навіть зацвів».

І жінка показує на яскраво червону квітку посеред поля з перцем. Аби гладіолуси цвіли до пізньої осені, висаджує цибулинки партіями: спочатку – одну, через 2-3 тижні – другу, потім через деякий час – третю. Тож майже чотири місяці у квітнику рясніють ці величні та водночас крихкі квіти.

«За легендою назва квітки пішла від слова «гладіатор»: на тому місці, де пролилася кров цього воїна, і виросли ці дивовижні квіти, що символізують гордість та незламність, - каже Галина Яремівна. – От і в мене жодна квітка, яка б високою не була, не підв’язана. Хоча бували роки, коли від сильного вітру чи буревію квіти ламались.. А от сорт «Угорський бузок» має настільки великі квіти, що стебло може саме по собі від ваги квітів зламатися».

Щоб вивести новий сорт, зазначає квітникарка, треба років вісім часу. Вона ж старається замовляти сорти у надійних постачальників, відомих фірм, де якість насіння – перевірена. Співпрацює і з відомою в Україні селекціонеркою Лідією Петрусенко-Касьяновою, син якої – Олександр Подзізей очолює фермерське господарство «Лілі Лайн», що є засновником відомої «Волинської Голандії».

«Від неї у мене сорти «Чудесна шоколадниця», «Індіана Зумер», «Анна Ліора», «Замора», «Прісцила», «Традерхорн», потім – замовляла в одеських постачальників», - ділиться Галина Яремівна.

Правда, зізнається співрозмовниця, іноді не вдається проконтролювати період, коли цибулинка вражається шкідниками.

«От як у нас вороги – московити, так і в гладіолусів першими ворогами є невеличкий півтораміліметрова комаха, яка залазить у гладіолус та висмоктує її соки, відтак квітка втрачає свою сортову красу,- розповідає Галина Яремівна та показує рожевого кольору квітку з невеликими білими вкрапленнями на пелюстках. – От порівняйте: цих білих вкраплень не повинно бути».

Тому важливим фактором вирощування гладіолусів є обробка фунгіцидами та інсектицидами, адже окрім літніх, є зимові шкідники, котрі завдають рослині не менше шкоди. На зиму квітникарка радить повністю очищати цибулинку, тоді можна проконтролювати ураженість хворобами. Але «діток» жінка не радить очищати, а зберігати так, як є. Для зберігання цибулин в одному з приміщень виділила три полиці на стелажах, куди зараз збирає картонні ящички.

Висаджувати цибулинки за технологією потрібно тоді, коли температура ґрунту сягає +10 градусів, але, як каже жінка, можна висаджувати й раніше, якщо земля – насичена вологою.

Ще одне захоплення Галини Яремівни, яке вона успадкувала від своєї мами – вирощування розсади помідорів та перцю. Більш ніж півтораметрові рослини помідорів – поруч із плантацією гладіолусів, уже рясніють червонястими соковитими плодами.

Розсаду жінка сіє не в теплиці, а в ящиках та горщиках, ними в березні уже заставляє усі підвіконня та стіл в будинку. Потім, наприкінці травня, висаджує у відкритий ґрунт, коли добре прогріється повітря і земля.

«Найбільше тут помідорів сорту «Дебарао» – жовті, червоні, рожеві, – розповідає жінка. – Переважно вирощую 10 сортів помідорів, випробувані роками. А тут росте сорт невисокої «сливи», далі – наш з мамою експериментальний сорт помідорів, ми їх назвали «квадратними». Вирощую їх італійським методом – не підвязую, а лише розкладаю на ґрунт навколо рослин солому та сіно, на які ці рослини й розкладаються».

Для підживлення перед висаджуванням в землю додає перегній (а не свіжий гній, як багато хто робить) Він, каже, найкраще підходить для пасльонових.

«Свіжий гній – це найперше, грибкові хвороби, які вражають і рослину, і плід, – розповідає Галина Яремівна. – Тому обов’язково для профілактики обприскую фунгіцидами, інакше якість врожаю буде значно меншою. Поливати треба хоч і не щодень, але дуже рясно, особливо у спеку, бо ж рослина – як і людина, хоче пити».

Далі йдемо до ділянки з перцем. Жінка зізнається, що вирощувати його любить більше, аніж їсти, бо рослина – вибаглива до вирощування, а Галина Яремівна не звикла шукати легких шляхів. Найважчим, каже, є період від сходження рослини до появи перших двох-трьох повноцінних листочків, адже саме в цей час розсада дуже вразлива до грибкової хвороби, коли починає чорніти стебло біля кореня.

Цікавлюся, коли було простіше вирощувати розсаду – раніше чи тепер? На це жінка відповідає:  

«Розсаду що тепер, що раніше, вирощувати не складно, а от досягти результату – набагато складніше. Зміна клімату, зокрема, різкі зміни температур вдень та вночі, призвела до появи численних шкідників, з якими дуже важко боротися. Раніше, років 50 тому, був один шкідник – колорадський жук і на картоплю, і на помідори. Тепер же фітофтора «косить» увесь врожай», - розповідає Галина Яремівна.

Окрім помідорів, перцю на городі пані Галини – сортова шпарагівка, кабачки, дині та інша городина, в садку – п’ять сортів полуниці, ожина, а в квітнику – більш ніж 15 сортів троянд, юка, хоста, майорять килимком чорнобривці…

«Кажуть, в агронома відпуску нема. Так і в мене: в січні починаю висаджувати перець, потім – помідори, далі – пересаджую у відкритий грунт. Влітку – зайнята квітами та овочами. І аж до зими, коли в листопаді вже закінчую сушити та сортувати гладіолуси. Тому на відпочинок від землі у мене лише місяць, - каже Галина Яремівна. – Але ні на що не жаліюся, бо земля – це наше благословення. Іноді ловлю себе на думці, що вже вистачить, пора припиняти. Але прийде весна – і ти знову береш у руки лопату і йдеш копати землю. Іноді мені здається, що легенда про Антея, який черпав силу від землі – це істина».

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024