«Моє життя – театр», – працівник культури Сергій Шафран
В ранньому дитинстві мріяв бути таким як тато – лісником. Одягав його фуражку, носився з папками, копіював татка та творчість перемогла. Сергій Шафран – соловейко з міста Любомль, без якого в місті не обходиться жодне свято.
Сергій разом із дружиною Галиною виховує двох дітей – сина Кирила і доньку Уляну, які беруть приклад з батька та роблять перші кроки на сцені. Навчався в Тернопільській аграрній академії. Працював в Любомльському ліцеї, на даний момент – художній керівник Любомльського міського будинку культури.
Хоча за спеціальністю економіст та в душі творець прекрасного:
«Я отримав економічну освіту, проте за покликом душі працюю в районному будинку культури, тому що сцена – це моя стихія, а мої колеги, працівники Любомльського міського будинку культури – це люди, які закохані в культуру і мені з ними добре, і як кажуть, почуваєшся в своїй тарілці», – говорить Сергій.
«Почав співати дуже рано, в бабусі в дворі проводив репетиції гри на барабанах (в хід ішли старі кастрюлі, відра і кришки). Він зростав у сім'ї, яка вела чимале господарство, тому роботи не цурався. Навіть вмів доїти корову! Рідні пам'ятають, що коли доїв корову, співав пісню «ай-ай-ай дєвчьонка, гдє взяла такіє ножкі» Йому було років десять. В цьому ж віці, він вперше спробував на весіллі у ролі музиканта – грав на синтезаторі. Казали, що його майже не було видно із-за столу», – пригадує дружина Галина.
Навчався в музичній школі, клас – фортепіано. Постійно був задіяний у гуртках художньої самодіяльності. З особливим теплом згадує Любомльський Будинок школяра: «Так сталося, що в Будинок школяра я потрапив разом зі своїми однокласниками і друзями. Моя дружина також займалась вокалом і грою на синтезаторі в Будинку школяра. Говорить, що коли я доривався до клавіш – то це вже означало, що всім іншим прийдеться, м’яко кажучи, довго чекати, а найкраще прийти іншого разу. Напевно воно так і було, бо ж моє тоді бажання грати на синтезаторі – це було щось. Для мене було за честь брати участь в якості соліста Будинку школяра в обласних конкурсах, таких як «Срібні дзвіночки», де вдалось показати хороший результат».
Сергій дуже багатогранна людина. Він учасник народного аматорського ансамблю «Любава» та «Голос Любові», чоловічого вокального ансамблю, грає на тамбурині в ансамблі народних інструментів «Любомльські музики», та народного аматорського театру. В морозні зими на свята в бабусі з дідусем у селі Рівне Сергійко сам з паперу зробив собі маску ведмедика, запланувавши посівальну програму і з татусем за руку пішов по сусідах посівати.
В шкільні роки грав почесну роль Букварика.
«Пам’ятаю кумедний випадок, коли вперше вийшов до дітей в образі Букварика, страшенно переживав і мав сказати за сценарієм багато хороших слів. Натомість все десь вилетіло з голови і промовив лише « Я святковий Букварик…» Півхвилинна пауза…. потім побачив погляд з-під лоба організатора і згадав все на світі».
В Будинку культури спочатку були невеликі епізодичні ролі в комедійних інсценівках, різноманітних постановках, монологах, п’єсах. З приходом на посаду нової оцільниці театру Будинку культури Тетяни Базієвської учасники театру багато працювали над такими п’єсами як: «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» Михайла Старицького, «Безталанна» Івана Карпенка-Карого де Сергій зіграв в головних ролях Назара і відповідно Гната.
«Пам'ятаю, як у повному залі Любомльського Будинку культури дивилися виставу «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Дуже вразила акторська гра Сергія (в ролі Гната). Високий рівень акторської подачі матеріалу створили неповторне театральне дійство, на яке хочеться прийти знову», – додає любомльчанка Людмила.
Актори не лише в кіно та телеекрані, а й міському будинку культури. Сергій Шафран своєю працею пропагує українську пісню, театр, несе меседж підростаючому поколінню, що наша культура дуже цікава.
Анна СКЛЯНЧУК,
учениця Любомльського ЗЗСО №2
Коментарі