Різдво – це чисті помисли і добрі справи, – ксьондз Ян Бурас

Різдво для усіх – це не тільки час радості та особливого настрою, а й свято надії, добра, віри, бо народження Спасителя світу – це чи не найголовніша подія в християнстві. 

А святкування Різдва для невеликої церковної громади – парафії Пресвятої Трійці римо-католицької Церкви, що в Любомлі, є завжди особливим, бо, як зізнається ксьондз Ян Бурас, парох цієї парафії, це час молитви, подяки та прославляння в колядках народження Ісуса, пише газета «Новий погляд+».

Це сьогодні парафія римо-католицької церкви в Любомлі налічує до 20 осіб. А був час (правда, довоєнний), коли у 1935 році громада нараховувала більше двох тисяч прихожан. Та через десять років, у 1944-му – не було жодного. А вісім років тому, коли ксьондз Ян приїхав до Любомля, було лишень четверо. 

З часом вдалося потрохи відновити служби в костелі Святої Трійці, який є найдавнішою серед збережених до нашого часу римо-католицькою культовою спорудою на Волині та пам’яткою історії та архітектури національного значення. Його вік – більше 600 років! Облаштування костелу в останні роки, як зазначає Ян Бурас, проводиться виключно силами та стараннями релігійної громади. До речі, за свою діяльність на Волині священник став лауреатом почесної у Польщі нагороди «SemperFidelis». 

«Таких пам’яток – дуже мало в Україні. Їх треба берегти. Ми написали проєкт на реставрацію костелу на Фундацію Польську, але поки що результату немає. Об’єм робіт – дуже великий, це і внутрішні, і зовнішні роботи. Після війни там був склад солі, що вкрай негативно позначилося на стані споруди», – каже Ян Бурас.

На богослужіння ксьондз щонеділі та у свята приїжджає до Любомля із села Замлиння (Вишнівська громада), де за допомогою фундаторів та власними силами облаштував інтеграційний релігійно-рекреаційний осередок.

А тепер парафія активно зустрічає одне з найбільших свят – Різдво Христове. Цього свята, як і християни східного обряду, римокатолики чекають із особливим трепетом. Протягом чотирьох тижнів дотримуються Адвенту (з латинської – прихід) – це період духовного приготування зустріти Різдво, пустити Бога у своє життя, використовувати цей час для особливої молитви, роздумів, добрих справ та читання Слова Божого. 

«Так, обмеження в їжі у нас теж є, але вони – не надто строгі і тривають тільки перед Великоднем, а не перед Різдвом. Натомість тепер ми більше уваги приділяємо молитві в очікуванні пришестя Ісуса, справам, які є угодні Богу. То активний час приготування до його Пришестя: кожен з нас має можливість виконати обітниці: допомагати нужденним, творити добрі справи, більше молитися. Обов’язково після закінчення Адвенту – сповідь перед Різдвом», – каже ксьондз.

У храмі ж – особливі клопоти: там встановлюють вертеп – декорації із зображенням Ісуса Христа та Діви Марії.

«Для нас Святий вечір – це особливий час, коли об’єднується вся родина. Бувало, що до карантину збиралося у Замлинні на Святий вечір (24 грудня) до 50 чоловік, співали колядки, прославляли народження Ісуса. А потім їхали всі гуртом на Службу Божу (так звану Пастерку – на честь тих, хто першим прийшов до Ісуса), яку починали о 24 годині. Це перша служба Божа в Різдво Христове. Наступного дня, 25 грудня, вдень, об 11 годині також правимо службу, як і 26 грудня. Загалом радість святкування Різдва Христового продовжуємо до 2 лютого», – розповідає ксьондз. 

Запитую, чи будуть і цього року ходити по оселях своїх парафіян з колядками. Священник каже, що, мабуть, ні, адже карантинні обмеження неабияк впливають на діяльність не тільки суспільства, а й релігійних громад. Лише спільна молитва і благословення – це найбільше, що зможуть організувати в парафії. 

Прикрашати костел до свята допомагають усі прихожани. Як каже Ян Бурас, кожен має свою чергу, і вже разом збираються біля храму напередодні великих свят, аби навести і всередині, і на подвір’ї лад. Усі відчувають велику відповідальність за храм, приходять, доглядають, прибирають. 

Неабияку підтримку та допомогу Ян Бурас відчуває від кожного, хто відвідує костел. Каже, їхня спільна відповідальність та відданість традиціям – дуже рідкісні на сьогодні чесноти. Однією з парафіянок є художниця Наталія Блонська, котра розповідає, що у відвідуванні костелу знайшла те, до чого прагнула її душа: повагу до людини, розуміння суті слова Божого. Хоча, зізнається, ніколи не відмовляла священникам інших церков та залюбки бралася малювати у храмах. 

«Допомагати своїм ближнім – це найбільш Богоугодна справа. І саме цим треба займатися напередодні Різдва. Творити добро, утримуючись від поганих вчинків – це має бути самою суттю людського життя. Адже у Біблії сказано: «Що зробили для інших – то зробили для Бога», – каже Наталія Леонідівна. 

Вона залюбки разом з іншими займається облаштуванням костелу Святої Трійці, прикрашає його до свят. Там – майже завжди свіжі квіти, які приносять парафіяни. 

Квітником, що перед костелом, в останні роки опікуються любомльчанка Тамара Власюк та її донька. Допомагають жінкам усією громадою. Минулого року до Різдва Наталія Блонська реставрувала разом з юною студенткою-художницею скульптури малого Ісуса та Діви Марії, які виставлять у шопці. 

Неабияке духовне умиротворення викликають слова молитви ксьондза у поєднанні зі звуками органу (інструмент – також заслуга священника), на якому грає Оксана Семенович. Частенько бувають на Різдвяних службах представники Польського консульства в Луцьку, парафіяни зі Львова, Києва та навіть Польщі.

Чекають у костелі цього року і збільшення кількості парафіян, бо, за словами Наталії Леонідівни, сюди на службу приходять не тільки люди римо-католицької віри, а й інших церков, адже Бог, каже, один, лише обряди різні. 

Особливе таїнство у передріздвяний період – сповідь та причастя, до якого обов’язково мають йти усі. На Різдво в кожній родині також готують святковий стіл, до якого запрошують найближчу родину, подорожніх. Обов’язково – молитва та подяка Богу за кожен прожитий день, прохання благословення на хороші справи, спів колядок, у яких звучить прославляння народження Ісуса.