Благословенна Богом праця пасічника
-
-
>
-
>
-
>
4486
Сергій Бугайчук із Любомля вже більше п’ятнадцяти років займається бджільництвом. Сьогодні на його пасіці є близько тридцяти вуликів. Щороку він викачує мед, який не продає, а просто роздає людям.
«Моя пасіка починалася з одного вулика, якого подарував тато. Згодом отримав ще один. З того часу й став захоплюватися бджільництвом. Ці трудолюбиві комахи носили нектар, а мені цікаво було за ними спостерігати, – пригадує Сергій Володимирович. – Та якось дітям захотілося меду, то щоб бджілки не жалили, взяли й покропили їх дихлофосом. Я потім ще років п’ять не міг у ті вулики бджіл заселити. Допоміг мені вирішити цю проблему столяр Микола Багнюк. Він спочатку випалив вулики паяльною лампою, а потім добре натер їх мелісою».
До виходу на пенсію у Сергія Бугайчука вже було 5 вуликів. А коли помер сусід, чоловік викупив у його дружини ще 7. Тут і постало питання: де розмістити свою пасіку? Серед міського шуму та загазованого повітря, бджоли не надто комфортно себе почували б та й мед не мав тих цілющих лікувальних властивостей.
«За підказкою Миколи Лобка, який допомагав мені і навчав, як правильно доглядати за бджолами, підшукав місце за селом Замлиння на колишньому польському хуторі в урочищі «Акація» (там повсюди ростуть ці дерева, звідси й назва). За 23 роки моєї роботи в прокуратурі, ми не зафіксували у цьому населеному пункті жодного злочину. Тут і сьогодні люди не зачиняють на замки свої оселі. Тому й розміщувати пасіку було безпечно. У 2002 році отець Віктор Самолюк із Вишнева освятив її та благословив на щедрі збори меду, – розповідає пасічник-любитель Сергій Володимирович. – Перший раз із двох вуликів викачав більше 20 літрів меду і весь роздав людям. Так, із того часу й продовжую ним ділитися з рідним, друзям, знайомим».
Коли приїжджаєш на пасіку Бугайчуків, ніби потрапляєш в інших світ: повсюди розливається милозвучне щебетання птахів, а груди переповнює чисте лісове повітря, наповнене найрізноманітнішими квітковими ароматами. Відразу забуваєш про всі проблеми та справи. Починаєш чути, про що шепоче твоя душа. Та погляд мимоволі тягнеться до пасіки, перед якою встановлений великий дерев’яний уклінний хрест, а на ньому є ще один невеликий, він привезений із Єрусалима. 4 роки тому Сергій Володимирович ішов із ним хресним ходом у Почаїв.
«Тут неймовірно гарно, коли зацвітає акація. Тоді здається, що білі пухнасті хмари зачепилися за верхівки дерев та зависли над пасікою. А який неймовірний аромат огортає все навколо! Любо тоді й поспостерігати, як бджоли збирають пилок і щодуху летять до вулика, аби встигнути якомога більше його наносити».
Наближаючись до пасіки, звертаю увагу на вивіску, особливо на ікону, яка зображена на ній.
«Це ікона Братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий стан», – відповідає Сергій Володимирович. – У мене й на кожному вулику є маленька іконка. На пасіці нема сторожа, я приїжджаю теж раз у два тижні, тому все в руках Господніх. Уже не раз бачив, як біля пасіки починав крутити смерч і мчався він прямісінько до неї, але вуликів це природне лихо жодного разу не підхоплювало. Навіть дерева після сильного вітру падають у протилежну сторону. Господь охороняє мою пасіку».
А яке задоволення отримуєш та оздоровчі процедури під час викачування меду! Не зважаючи на те, що бджілки нам трішки «дали меду» (вжалили), ми приступили до закладання рамок із медом у медогонку. Кілька обертів і по всюди розійшовся неймовірний аромат меду, а яким смачнючим він був…
Бджолярі – це особливі люди, які мають близькі взаємини з особливими комахами. Бджільництво ж у народі вважається святим заняттям, пасіка — святим місцем, а пасічник — Божою людиною.
Дякую, Сергію Володимировичу, за незабутній майстер-клас із викачування меду. Бажаю усім щедрих зборів меду.
