Бізнес на фундуку, або «Золотий горішок» з любомльських полів

Багато хто з власників земельних паїв в останні роки із запуском ринку землі задається питанням: що робити із земельними паями: продавати, здавати в оренду чи залиши собі?

Не мав сумнівів у цьому питанні житель Любомля Олександр Микульський, котрий вирішив зайнятися вирощуванням «золотого горішка» – фундука, пише газета «Новий погляд+»

«Вперше заклав невелику площу саджанцями фундука восени 2016 року. Це було десь до 500 саджанців, які купував у польського фермера-підприємця, котрий на  той час уже мав у продажу до 50 тисяч одно- та дворічних кущів фундука в рік та продавав їх у Латвію та Україну. Коштував один саджанець тоді 12 злотих», – розповідає пан Олександр.

Та перед тим, зізнається чоловік, для експерименту купив собі три дворічні саджанці різних сортів – два барселонського та один – кримського трапезунд, який дає найбільші плоди. Але, як показав досвід, останній сорт виявився нестійким до весняних морозів, а от перші два – показали себе дуже добре.

Тоді Олександр Микульський і загорівся ідеєю закласти фундукову плантацію в селі Чорноплеси, де його мама успадкувала пай. Передивився в Інтернеті купу інформації, вчився по відео, як доглядати за саджанцями, аби ті прижилися та дали хороший врожай. Докладно вивчив потреби українського ринку в горіхах, економічну складову його вирощування.

Поїхав у село Чорноплеси, на малу батьківщину мами, де побачив не зовсім  привабливу картину: молодь виїхала, а більшість старих будинків стоять пустками, як і земля … Домовитися за оренду землі з декількома жителями села, оформив майже два гектари площі під ОСГ, підготував грунт, закупив саджанці. Попросив тітку, яка жила в цьому ж селі, наглядати за ділянкою, бо, як виявилося цього річ, місцеві спритники не побоялися «допомогти» власнику зібрати врожай.

«В середньому на двох гектарах можна висадити до тисячі дерев, з яких через 5-6 років  можна зібрати в середньому 3-4 тони горіха на рік, - розповідає Олександр Микульський. – Навіть одна сім’я може обробляти таку площу з невеликими затратами. Серед позитивних моментів є і те, що горіх може зберігатися, не втрачаючи своїх якостей, до 2-3 років у шкарлупі, та не потребує особливих умов зберігання».

Найбільшим експортером фундука в Україну є Туреччина – 80-90%, тож у наших господарств є шанси заповнити український ринок своїм, українським горіхом, який широко використовують в кулінарії, медицині, для здорового харчування, переконаний любомльчанин. На користь цього грає і той факт, що при вирощуванні фундука не потрібно інвестувати в будівництво дорогих холодильників і антиградових сіток, як в разі вирощування яблук, груші, черешні та інших культур. Немає потреби і в швидкій реалізації горіхів відразу після збору. А при правильному догляді, омолоджуючи кущі, фундукові плантації можуть плодоносити до ста років. Тобто при мінімумі затрат можна отримати непоганий прибуток як для сімейного господарства.

Врожайність з одного дерева в середньому  – від 4-5 до 10 кілограм горіха. Минулого року Олександр зібрав 30-40 кілограм, в цьому році – уже 50-60 кілограм з близько 500 більших дерев, зважаючи на те, що минулого року допустився помилок при обрізуванні плодових гілок, тому і врожай цього річ був удвічі менший, ніж очікував.

«Польський садівник, в якого купував кущі, розповів, що втратив майже 15 років на пошук сортів, які б добре плодоносили та прижилися у наших нестабільних кліматичних умовах. Колеги-садівники порадили на форумі із садівництва порадили мені розводити на одному місці декілька сортів, і тоді вже обирати кращий», – розповідає Олександр.

Зараз на плантації в Олександра висаджено 5 сортів фундука: італійський, каталонський, барселонський, косфорд та варшавський червонолистий.

«Італійський сорт в цьому році у березні підмерз, – ділиться чоловік. – А от каталонський витримує наші приморозки, бо квітка розпускається пізніше. Він, як показав досвід, оптимально прижився в наших умовах. Поки я вчуся на власних помилках, але готовий ділитися досвідом з тими, хто захоче зайнятися фундуковим садівництвом. І це, якщо хтось може подумати, не створення собі конкурентів, а навпаки – агітація зайнятися цією справою та створення партнерів, бо чим більші будуть об’єми вирощування, тим краще буде для оптового продажу. Порівняйте: що таке везти 100 кілограм за 500 кілометрів, а що – 5 тонн…»

Два останні роки Олександр засаджує фундуком нові площі своїми саджанцями, які навчився вирощувати. Каже, найкраще садити молоді дворічні деревця восени (кінець жовтня - середина листопада), коли припиняється сокорух у деревах. Потрібно наперед підготувати лунки, грунт та розкласти органічне добриво.

Поки що врожай реалізовує продавчиням на місцевому ринку. А в майбутньому сподівається на те, що асоціація «Фундук Волині», до складу якої входять 9 засновників, в тому числі одноосібники (також і родина Микульських) та п’ять фермерських господарств, матиме такі об’єми, аби офіційно вийти з ними на оптові ринки України своєю, вітчизняною продукцією. Це, як розповідає Олександр Микульський, може зайняти ще рік-два часу для нарощення потрібних об’ємів врожаю. Хочуть закупити у спілці і свою техніку для калібрування та сушіння, лущення та пакування горіха, адже ринкова вартість лущеного горіха збільшується втричі.

Наразі ж фундук збувають за ціною 120-150 гривень за кілограм. Та навіть така ціна, каже, є доволі прийнятною для того, аби дати старт розвитку фундукової справи та заохотити сільське населення вирощувати цю культуру.

«Боляче дивитись, як по селах пустують родючі землі, або ж як великі фермерські господарства, беручи їх в оренду в селянина чи скуповуючи за копійки, виснажують їх родючість. Натомість будь-хто, маючи невеликий стартовий капітал, а головне – землю, зможе зайнятися фундуковим садівництвом та за декілька років за мінімальних фінансових та часових затрат отримувати прибуток», – переконаний Олександр.

Як приклад – господарство в Тернопільській області, де фундуком засаджено до пів тисячі гектарів. Деякі сорти, особливо каталонський, оптимально підходять для клімату та земель Полісся, є невибагливими та високоврожайними, стійкими до заморозків, любить легкі «пшеничні» грунт із  невеликим рівнем кислотності.

Стосовно шкідників, то тут, каже Олександр, головне – не пропустити їх появу та вчасно зробити профілактичну комплексну обробку. Важливо підживлювати молоді деревця. Найкраще, як переконався Олександр, це робити мульчуванням травою, яке і вологи зайвої не впустить, і – втримає за потреби, і не дать прорости бур'янам.

Пора збору врожаю – середина вересня, хоча там, де клімат тепліший – фундук збирають у середині серпня. Минулого тижня Олександр вже завершив збір «золотого горішка», зраз триває процес сушіння, а це  - при сприятливих сонячних днях – тиждень часу, аби горіх вивів усю зайву вологу та готовий був до тривалого зберігання.

Поки що Олександр ні разу не пожалкував, що зайнявся вирощуванням фундука, та навіть більше – готовий допомагати усім, кого зацікавить ця справа: ділитися саджанцями, а головне – своїм хоч і невеликим, але таким корисним для початківців досвідом.

«Перспективи цієї справи є, - переконаний Олександр. – Але найбільше хочу бачити, як наші люди господарюють на своїй землі і мають з цього непоганий заробіток.»