Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Ян Бурас
Ян Бурас

Як польський ксьондз із казарм для прикордонників створив унікальний осередок

18:46 25.07.2019
1735

Восьмий рік у Замлинні, що на Любомльщині, діє Міжнародний інтеграційний центр. Тут отець Ян Бурас організовує незабутні літні канікули для сиріт, дітей учасників війни на Сході України, обдарованих школярів.

Цьогоріч улітку за фінансового покровительства польського консульства вже вдев’яте прикордонне село між Україною та Польщею на десять днів стало місцем духовно-мистецьких практик іконописців та художників двох країн.

Читайте також: Малювали так, як підказує серце: у Луцьку діє міжнародна виставка ікон і сакрального мистецтва

Менше десяти років тому на околиці села Замлиння височіли старі будівлі. У 1950-их вони служили казармами для прикордонників, потім там лікували хворих на туберкульоз. Нині ж на місці руїни – охайний будинок, доглянута територія, чимале господарство. Тут відбуваються заходи, які об’єднують різні культури, віросповідання, країни та людей.

«ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ЦЕНТР – ЦЕ МОЄ ДИТЯ»

Місцеві жителі кажуть, що отець Ян вдихнув у їхнє село нове життя і зробив відомим далеко за межами Волині.

«В Україну я їхав на один рік, та Господь вирішив інакше. У 2002-му, завершивши службу в єпархіальному управлінні в Луцьку, я мав повертатися на батьківщину в Польщі. Та до мене подзвонили монахині і розповіли, що в Замлинні хочуть створити Дім самотньої матері. Я раніше бував у цьому селі, мені воно відразу сподобалося, тому підтримав їхній задум. На жаль, через різні законодавчі перепони, що стосуються соціального захисту людей поважного віку, довелося відкласти реалізацію цієї ідеї. Монахині поїхали, а я залишився», – пригадує отець Ян.

Потім у Замлиння приїжджали представники німецьких організацій, які розглядали можливість створити у селі Центр для молоді. Але на відновлення старих будівель потрібні були великі гроші, тому вони передумали.

«Замлиння – це благословенний куточок, який відразу припав мені до душі. Я зрозумів, що в Польщу завжди можу повернутись, та не зроблю там нічого особливого. Хотів зробити щось довговічне. Розумів, що це буде непросто, адже фактично сам залишився у лісі, серед руїни, і всі дивувались моєму рішенню», – пригадує Ян Бурас.

Порадившись з однодумцями, таки взявся створювати у Замлинні місце, де можна буде проводити час з користю для тіла і душі, облаштовувати територію повної свободи духу і творчості – інтеграційний центр для молоді.

«Однієї холодної зими у мене закінчилися гроші. Я просив Господа: «Якщо це справді потрібна й добра справа, Ти допоможеш мені»… Згодом до мене зателефонував дядько і сказав, що дає гроші, якими я вправі самостійно розпоряджатися. Це були значні кошти, за які вдалося багато чого зробити. Матеріальна підтримка надійшла й від Міністерства закордонних справ Республіки Польща (посприяла тодішній Генеральний консул Беата Бживчи), чимало інших меценатів підтримали мою ідею», – розповідає отець.

Ян Бурас має чудове почуття гумору, дуже добре серце, гостинний, мудрий, розуміє з півслова, він активний і прогресивний, а ще – прекрасний менеджер, у якого все йде за планом. Йому вдається організовувати будівельні процеси паралельно із заходами у рамках проектів.

«Інтеграційний центр – це моє дитя. І хоч я маю багато друзів по всьому світу, які запрошують, усе організовують, та найбільше люблю тут сісти на коня й поїхати до лісу «на гриби», – з особливою теплотою про Центр говорить отець Ян.

У планах ксьондза – організувати круглорічну роботу центру, проводити більше заходів не лише в теплі пори року, а й взимку.

ЛОКАЦІЯ НОВИХ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ

Цьогоріч улітку за фінансового покровительства польського консульства вже вдев’яте прикордонне село між Україною та Польщею на десять днів стало місцем духовно-мистецьких практик іконописців та художників двох країн.

З 2011-го більше ніж 200 учасників міжнародних пленерів створили понад 600 робіт сакральної тематики. Кожна робота – результат духовного діалогу й обміну досвідом між знаними іконописцями й художниками України та Польщі, викладачами та студентами Львівської національної академії мистецтв і Варшавського університету.

З року в рік до проведення пленерів незмінно долучаються Генеральний вікарій Луцької дієцезії Римо-Католицької церкви і директор Інтеграційного центру в Замлинні Карітас Ян Бурас, педагоги і студенти Львівської національної академії мистецтв, Варшавського університету. Патронат проекту здійснює Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку, а також ординарій Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви Віталій Скомаровський і Луцький екзарх Української Греко-Католицької Церкви Йосафат Говера.

Заняття пленерів проходять серед поліської природи – просто неба, або ж на території сучасного центру. Кількість учасників зазвичай сягає 30 чоловік. Художникам роздають липові дошки, а також всі необхідні матеріали для малювання. Хоча інколи роботи створюють і в інших техніках, і з різних матеріалів. Організатори цього проекту націлені, зокрема, і на залучення до нього представників всіх конфесій та їх об'єднання.




«Пленери у Замлинні є правдивим знаком нашого часу. В той час, коли я працюю у волинському селі, у польській Новиці, де теж відбуваються міжнародні іконописні пленери, духовну опіку здійснює український священик. У поєднанні автентичної природної краси, атмосфери толерантності та взаєморозуміння ці локації по обидві сторони кордону є чудовим прикладом співпраці жителів Пограниччя», – підсумовує директор Інтеграційного центру Карітас Ян Бурас.


НІДЕ НЕМА КРАЩЕ, НІЖ У ЗАМЛИННІ

Влітку в Інтеграційному центрі – особливо людно. Сюди приїжджають групи людей на 15-денні ре колекції, діти навчаються у мовному таборі у кілька змін. До речі, ще в травні з 8 червня до кінця літа були розписані всі заїзди.

«Вперше наші двері відчинилися для дітей у 2012 році. Звісно, умови були ще не такими комфортними, як зараз, але всім у нас сподобалося. Спочатку діти з острахом усе оглядали, але через тиждень уже казали, що ніде нема краще, як у Замлинні», – пригадує отець Ян.



Два роки тому, завдяки фінансовій підтримці благодійного фонду «Карітас» та організації «Меценати для солдата», яку очолює Руслан Теліпський, у «Замлинні» у кілька заїздів відпочивали сироти, чиї батьки загинули під час бойових дій на Сході України.

«Я дуже хотів і мав гроші на організацію перебування у Центрі вихованців Влодавського та Любомльського ліцеїв. Але по ту сторону Бугу сказали: «У вас війна, тому ніхто не приїде». Хоч я й доказував, що на Волині все спокійно, поляки бояться їхати в Україну», – розповідає отець.

Цьогоріч улітку діти вивчають англійську і польську мови. На попередніх школах опановували навіть китайську.

«У нас усе демократично, проте є свої правила, які всі мають дотримуватися. Часто мене запитують: «Чи не заважають діти?» Звісно, що ні. Я сплю і їм разом із ними, мені цікаво з дітьми. Щоправда, коли у Центрі близько 60 маленьких гостей, мій день розпочинається о 4 ранку», – з особливим теплом додає Ян Бурас.

Нині триває реконструкція другого будинку. Там буде кухня, дві їдальні, кімнати для відпочинку.

На впорядкованій території поміж деревами і квітами милують око бесідки, літній клуб, арт-студія, спортивні майданчики.





До речі, уже наступного літа своєрідною фотозоною і ще однією родзинкою Центру стане клумба зі ста червоно-білих кущів троянд у формі герба Волині.









Анна КАРАСЬ

Коментарі
23 серпня
Сьогодні
Вчора
21.08.2019
20.08.2019
19.08.2019
18.08.2019
17.08.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин