Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Як патрульні здобувають довіру волинян
Як патрульні здобувають довіру волинян

Поліція з людським обличчям: як патрульні здобувають довіру волинян

10:29 18.05.2019
355

Четвертий рік на Волині працює патрульна поліція. Відкритість, прозорість, сучасні методи комунікації з громадою, участь у численних заходах і висока мотивація, – вони скрізь і всюди, вони і фотографуються з дітьми, і ловлять злочинців, і реалізовують проекти «з людським обличчям».

Попри це, критика роботи патрульних усе ще є. Досі дорікають або ж незнанням законів, або ж нестачею кадрів, або довгим очікуванням нарядів. Як можуть, вони реагують на скарги і критику. Напевно, саме так втілюється справжня реформа: не завжди ефективно, не завжди швидко, не завжди результативно. І, коли ти повністю на виду, якийсь один неправильний крок лише одного поліцейського може кинути тінь на цілу структуру. Такі випадки не оминули і Патрульну поліцію Волині.

Є ВАКАНСІЇ? ЗАПОВНИТИ НЕВАЖКО, АЛЕ ГОЛОВНЕ – ЯКІСТЬ

Коли 19 грудня 2015 року 165 патрульних поліцейських виконували гімн України на Театральному майдані Луцька, тоді мало хто уявляв, що їх чекає далі. Служба виявилась не такою легкою і простою, як здавалось. Можливо, неготові були самі патрульні, які, здебільшого, мали лише теоретичну підготовку. Можливо, занадто яскраво та красиво розфарбували цю реформу самі реформатори. А, можливо, попросту українське суспільство ще не дозріло до цієї реформи.

І коли через два роки, після кількох хвиль звільнень, керівник поліції Волині Петро Шпига перед депутатами обласної ради сказав, що з патрульної поліції звільнилась половина людей, тому, мовляв, рівень злочинності все ще високий, громадськість обурилась. Патрульній поліції довелось спростовувати цю інформацію.

Заступник начальника УПП Роман Буховець згодом в одному з інтерв'ю сайту «Конкурент» наголосить:

«Дійсно, була ситуація, що Петро Петрович, не розібравшись повністю у ситуації, говорив, що у нас недостатньо кадрів. Але чому? Тому що дуже багато людей переходять на інші посади, переводяться в головне управління, міськвідділок. Хтось хоче стати слідчим, хтось ще якусь посаду хоче, а хтось зрозумів, що поліція – не для нього. Бо, дійсно, правоохоронні органи не для всіх. Це не тому, що масово звільнилися люди і ніхто не хоче працювати. Ні! Просто є кар’єрний ріст. Патрульна поліція, для мене особисто, – це ланка для кар’єрного зростання».

Станом на січень 2019 року у структурі були вакантними понад 140 посад, станом на травень 2019 – уже 80. У Департаменті патрульної поліції зрозуміли, що необхідно більше уваги приділяти саме агітації на службу і покращенню умов роботи. Відповідно, з’явились окремі люди в штатній структурі, які займаються суто роботою з кандидатами, їздять по області, відвідують всі райони і невеликі населені пункти, аби загітувати волинян і укомплектувати штат переважно місцевими молодими людьми у віці від 20 до 40 років.

«Коли спілкуєшся з потенційними кандидатами безпосередньо, одразу з’являється довіра, людина може поставити будь-яке запитання справжньому у поліцейському і отримати вичерпні відповіді», – розповідає інспекторка з рекрутингу, відповідальна за набір, Юлія Гірдвіліс.

Працюючи понад два роки на лінії, будучи командиром роти, жінка володіє повною інформацією про службу.

«Ми ніколи не говоримо, що буде легко. Але у нас точно цікаво, у нас точно можна набути досвіду і точно знайти справжніх друзів», – резюмує патрульна.

Представник поліцейської комісії від громадськості, адвокат Іван Пікун найперше звертає увагу під час співбесіди з кандидатом (співбесіда – останній етап перед навчанням – ред.), чи «підкований» той у законодавстві.

«Людина має знати Закон про Національну поліцію, на загальному рівні знати Кодекс про адміністративні правопорушення. Адже якщо пройшла всі попередні етапи і дійшла до співбесіди, отже, це вже певний рівень», – каже Іван Пікун.

Адвокат додає, що час від часу зустрічає на вулицях тих, з ким спілкувався на співбесідах, адже працює в комісії вже другий рік.

«Я задоволений роботою тих, кого ми відбираємо, слідкую за їхньою службою, не було такого, щоб мені говорили, мовляв, кого це ви відібрали. Під час співбесіди з поліцейською комісією кандидат має чітко озвучити, чому йде в патрульну поліцію, висловити свою мету. Вже після того ми приймаємо рішення», – резюмує Іван Пікун.

ЯК У ПОЛІЦІЇ ПЕРЕЖИЛИ ПЕРІОД «ЄВРОБЛЯХ»

«Патрульних все одно не вистачає. Довіри чомусь немає. Гляньте, які в нас жахливі дороги! Потрібно більше посадовців притягувати до адмінвідповідальності за неналежне утримання доріг, і покарання за неусунення вимог і приписів має бути жорсткішим. Он водіїв же штрафують за порушення ПДР, тож і посадовців, відповідальних за утримання доріг, за аварійний стан мають карати так же», – зазначає громадський активіст Сергій Поха.

Цей чоловік з тих, хто послідовно і систематично критикує патрульну поліцію і навіть неодноразово ініціював своєрідні відслідковування роботи інспекторів, або ж разом з товаришами здійснював поїздки за екіпажами патрульної поліції. Мета активіста – контролювати роботу патрульної поліції, запобігати можливим зловживанням, пришвидшувати вирішення назрілих проблем.

Коли минулого року Верховна Рада прийняла закон про розмитнення автомобілів на єврономерах, областю прокотилась хвиля протестів, люди перекривали траси міжнародного значення, блокували роботу митниць. Тоді, саме завдяки взаєморозумінню протестувальників і поліції, вдалось мирно врегульовувати конфліктні ситуації та обійтись без суттєвих порушень громадського порядку.

«Вимоги активістів були зрозумілі – вони хотіли справедливих правил гри, доступної вартості розмитнення автомобілів для звичайних мешканців, врешті-решт, вони хотіли, аби їх почули. Тому в нас була задача, по-перше, донести людям, що не ми приймали цей закон, не ми відповідальні за його реалізацію, не ми взагалі все це ініціювали. Наша задача в ті дні була – максимальна увага до охорони публічної безпеки в місцях протестів, і ми її виконали», – пригадує події командир однієї з рот Тарас Шендюх, який часто перебував на митниці в Ягодині і слідкував з патрульними за безпекою.

Нині, коли минуло кілька місяців, на дорогах Волині майже відсутні автомобілі з єврономерами, відповідно, значно менше відбувається й дорожньо-транспортних пригод за участю цих транспортних засобів.

«Раніше ж водій міг вчинити аварію, покинути авто за тисячу доларів і зникнути, а за кілька днів купити інший автомобіль. Тепер такого немає. Якщо вчиняється аварія, ми швидше можемо знайти винуватця, бо є українські номерні знаки, можна вийти на власника. Звісно, того, хто був за кермом, знайти важче, але законодавці працюють над врегулюванням і цієї проблеми», – розповідає начальник відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Вадим Оксенюк.

Сам Сергій Поха підтверджує це. Неодноразово він з однодумцями виїжджав на місце, коли патрульні оформляли матеріали на того чи іншого водія так званої «євробляхи». Завдяки присутності активістів і часто прямій трансляції події у соцмережах, вдавалось швидше врегульовувати ситуацію. Бувало й таке, що водій виявлявся нетверезим, або ж не мав якихось документів, тоді самі активісти допомагали поліції відновлювати справедливість.

«Часто активісти ведуть прямі трансляції у фейсбук, або ж перші бачать якусь аварію чи забруднену дорогу, чи фотографують ями на дорогах. І в усьому винна патрульна поліція. Це трохи заважає працювати. А прес-службі треба постійно все це моніторити, пояснювати, вести роз’яснювальну роботу, аби не нагнітати ситуацію», – говорить інспектор патрульної поліції Волині Віктор.

Патрульний каже, що ці люди приходили в управління і домовлялись про співпрацю, однак це відбувається не зовсім конструктивно.

Натомість, Сергій наводить приклад, коли в місті Ковелі відремонтували дуже аварійну дорогу саме завдяки спільній роботі: тоді активісти вели пряму трансляцію у Фейсбуці, викликали поліцейських з відділу безпеки дорожнього руху, ті оформили матеріали на посадовців міськради – і ділянку відремонтували! «Тож співпрацю продовжимо!», – переконаний активіст.

МОНІТОРИНГ І РЕАГУВАННЯ – НАШЕ ВСЕ. ОДНАК БЕЗ ПОСПІХУ

«Насправді, соціальні мережі дуже допомагають нам як журналістам у пошуку тем, але тут завжди потрібно перевіряти інформацію. У місцевому фейсбук чимало інформації трапляється саме про роботу патрульної поліції, адже патрульні цілодобового на виду, вони їздять, штрафують, ведуть профілактику, прибувають на різні виклики», – говорить головна редакторка найпопулярнішого інтернет-видання області ВолиньPost Іванна Рудишин.

Іноді журналісти першими дізнаються про подію, ще до приїзду екіпажа і до того, як він передасть інформацію прес-службі. У такому випадку краще все ж не поспішати, перевірити інформацію, отримати достовірний коментар.

«Буває, звісно, що не можна розголошувати джерело інформації. Нам важливо все ж бути першими, давати ексклюзиви, але робити це професійно», – говорить журналістка.

Моніторити соціальні мережі – справа непроста, але потрібна. А тим більше, якщо їх так багато, і люди тут дуже активні.

«Часто самі патрульні скидають якусь інформацію і просять її спростувати. Зазвичай, громадяни пишуть на весь Фейсбук про неправомірні дії поліції, або ж що екіпаж довго їде на якийсь виклик», – пояснює старший інспектор прес-служби Богдан Павлович.

Якщо справа резонансна, тоді підключають ЗМІ, просять допомоги в поширенні інформації. Якщо ні, то обмежуються поясненнями, що в разі неправомірних дій потрібно повідомити службу 102, викликати екіпаж моніторингу, написати скаргу, яку обов’язково розглянуть. Що ж до часу прибуття на виклик, то нині такої проблеми не спостерігається, адже екіпажів здебільшого достатньо, прибувають вони через 4-10 хвилин, залежно, де перебувають і чи не завантажені важливішими викликами.

Поліцейський розказує один приклад, коли в повідомлення на сторінку патрульної поліції громадянин написав, що у нього поліцейський в райцентрі вимагав хабара, він вказав його прізвище і номер жетона. Оскільки це був працівник не патрульної поліції, а іншого підрозділу, повідомлення передали його керівнику. Звісно, з тим поліцейським провели належну роботу, але й так само відповіли громадянину та подякували за свідому громадянську позицію.

Схожих цікавих випадків є чимало. Одного разу хтось написав у Фейсбук, що біля лікарні збили чоловіка на смерть, виклав фото. Поки на місці працювала поліція, прес-служба не турбувала колег. Однак окремі сайти розмістили неперевірену інформацію. Уже через певний час журналістам через спеціально створений спільний чат повідомили, що збили не чоловіка, а жінку, і вона, на щастя, вижила…

ПОЛІЦІЯ БЕЗ КОРУПЦІЇ? ЦЕ МОЖЛИВО!

Жарти жартами, але однією з серйозних тем для обговорення залишається корупція. І теза про те, що патрульні не беруть хабарів, не завжди підтверджується. У патрульній поліції Волині було два випадки, коли працівників спіймали на корупції.

«Звісно, вони звільнені. Цікаво, що один з них – новий і молодий, інший – колишній працівник ДАІ, який пройшов переатестацію. Але разом з тим відзначу, що за ці три роки ми маємо й десятки відмов від неправомірної вигоди. Свіжі випадки – це дві відмови в березні і вже дві у квітні 2019 року. Пропонували навіть 300 євро – відмовились! Нині за належну фіксацію такого правопорушення передбачено навіть премії патрульним. На жаль, є люди, які дають хабарі, і є такі, хто їх беруть. Але їм в патрульній поліції не місце, і ми таких ніколи не покриватимемо», – розповідає заступник начальника УПП Дмитро Хмарук.

Місцеві активісти мають щодо цього свою думку. Зокрема, член поліцейської комісії, яка нині проводить співбесіди з кандидатами в патрульну поліцію, Олександр Ніколайчук говорить, що реформа поліції загалом не є вдалою, йдеться, насамперед, про переатестацію, коли більшість колишніх міліціонерів відновились на своїх посадах через суди. Однак лучанину імпонує відкритість в роботі патрульної поліції.

«Коли минулого року ми дізнались, що патрульні спіймали п’яного за кермом колегу, та ще й начальника відділу, ми мовчали кілька днів. Ми чекали, що патрульна поліція сама розкаже про це публічно. Однак цього не сталось, і я написав допис у Фейсбук. Відповідно, в журналістів виник ряд запитань до прес-служби відомства, і там мусили відреагувати. Результат був кращий, ніж аби це замовчали, адже звичайні люди побачили, що «поблажок» не буде нікому. Однак чи сталось би це без мого публічного допису – питання риторичне. Інша річ, що цей співробітник, якого рекомендували звільнити і звільнили, потім відновився в суді. Ось така наша українська дійсність», – каже Олександр.

Чоловік додає, що те саме стосується і корупції, і тут патрульна поліція на висоті, бо справді самоочищається і говорить про це публічно.

«У мене є чимало питань і до керівництва управління, і до окремих патрульних. Але я намагаюсь вирішувати це або з конкретними людьми, або ж чекаю слушного моменту. Бо часто можна і нашкодити. Нині в патрульній поліції іде постійний набір, я сам входжу до складу поліцейської комісії, спілкуюсь з кожним кандидатом по годині і більше часу, і ми відбираємо справді таких, за яких потім не було б соромно», – додає активіст.

На його думку, поліція повинна мати людське обличчя, щоб їй довіряли, а не перебігали через дорогу, коли побачать людину в формі.







Ольга БУЗУЛУК

Коментарі
27 червня
Сьогодні
Вчора
25.06.2019
24.06.2019
23.06.2019
22.06.2019
21.06.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин