І у другому житті працювала б у лісовому господарстві, – інженерка з підготовки кадрів Людмила Ярмолюк
-
-
>
-
>
-
>
4016
Цього року лісівники святкуватимуть професійне свято 20 вересня. А 21 серпня, Район.in.ua спільно з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства розпочинають новий проект «Лісівники Волині. Хто є хто».
Ми розкажемо, хто такий майстер лісу, лісничий, на які категорії поділяються інженерні працівники, що входить в обов’язки адміністративного складу державних лісогосподарських підприємств – директора, головного лісничого, інженера, економіста, бухгалтера, механіка, мисливствознавця; згадаємо про людей, які працюють безпосередньо з людьми (це не тавтологія: маємо на увазі тих, хто формує кадри); розповімо про родзинку Волині – людей, які зберегли і розвивають консервні цехи. Усі вони – лісівники Волині. Дуже різні, але об’єднані спільним завданням.
До неї у ДП «Любомльське лісове господарство» звертаються не тільки по роботі. До неї йдуть поділитися своїм горем чи радістю, почути мудру пораду, добре слово а чи й гострий жарт.
Своєю харизмою і добродушністю інженерка з підготовки кадрів Ярмолюк Людмила Григорівна з перших хвилин знайомства полонила і нас, журналістів.
На своїй посаді у Любомльському лісгоспі жінка працює вже дев’ятнадцять років. Ще більше – сорок – перебуває у лісовій галузі.
Про те, як починалася кар’єра, згадує з усмішкою.
«Лісу я боялася. І корови, і кози, і кота боялася. Хоч й у селі росла, усього боялася. А таки вирішила вступити до Шацького лісового технікуму (нині – Шацький лісовий коледж імені В. В. Сулька). Тепер без своєї роботи життя не уявляю», – згадує Людмила Григорівна.
Після здобуття освіти зовсім ще юній дівчині довірили 860 гектарів лісу, а разом з цим у трудовій книжці з’явилося перше слово – «лісівник».
Читайте також: Ліс – це вже як добра звичка, – майстер лісу зі стажем Віктор Вишневський
Вже потім, каже Людмила Григорівна, доведеться пробувати себе у різних професіях: і майстриня з лісових культур, і начальниця складу, і секретар, і інженер-економіст. Все це – у рідній стихії – лісі.
Тепер же робочий день у жінки починається о 8:00. І ні хвилиною пізніше – така вже організованість. У її посадові обов’язки входить контроль за трудовою дисципліною і ведення обліку адміністративного персоналу. У адміністративній будівлі, де й працює Людмила Ярмолюк, налічують 16 працівників. До кожного треба зайти з міні-перевіркою. Щодня.
Оформлення, прийом, навчання, розслідування, переміщення робітників між відділами, відпустки, особові справи – усе це – турботи Людмили Ярмолюк. Це значна кількість роботи, оскільки загалом на підприємстві працює 116 осіб. Грамотно проводити менеджмент співробітників, щоб усе працювало злагоджено – завдання непросте.
Сорокарічна праця Людмили Григорівни, з її слів, оцінена та нагороджена. У неї дуже багато відзнак, які залюбки демонструє нам.
Схожа відповідальність лежить і на її плечах, адже щороку (звісно, з погодженням керівництва) Людмила Ярмолюк мусить виділити в колективі людину, яка гідна отримати професійне визнання.
«Я не ділю ніколи, що той – виробник, той – лісоруб, той – верстатник, той – інженер лісового господарства. До всіх ставлюсь однаково», – зазначає Людмила.
Вона каже, що у лісовому господарстві працюють дуже хороші, відважні та витривалі люди. Жінка не любить фальші та має гостре відчуття справедливості. Найбільше цінує у людях щирість.
Людмила підкреслює, що у лісовій галузі між людьми є якась синергія, метафізика. Люди тут працюють з однією ідеєю, переконаннями та баченням, що їх і об’єднують.
«Ми тут – як сім’я, споріднені. Кожен розуміє один одного на підсвідомості», – говорить Людмила Ярмолюк.
З цим працює, цим і живе Людмила Григорівна.
Дякує долі, що й на її життєвому шляху не траплялося злих людей, а тільки такі, які готові були навчити, в потрібний момент простягнути руку допомоги. Тепер і сама старається бути для кожного такою людиною.
Читайте також: Щаслива, що тут прижилася: полтавчанка контролює виробництво смаколиків з Ківерцівських лісів
Вдома Людмила Григорівна – турботлива мама і бабуся. У лісовій галузі працює донька, сімейну династію хоче продовжити й онучка.
«Сім’я моя на першому місці. Це моє все. Я хочу і стараюся оберігати їх від усіх труднощів», – розповідає Людмила.
А ще жінка жити не може без кросвордів та любить читати книги Бальзака, Гюго, Ремарка, класичних авторів.
Люди, з якими працює, для неї є джерелом натхнення.
«Не можу уявити, що не прийшла на роботу», – зазначає Людмила Ярмолюк.
Тут кожен для неї, як рідний. Навіть саме приміщення лісового господарства викликає у Людмили Григорівни певні сентименти.
«Мені здається, що будівля усміхається, як я йду. Ніби заходжу до рідної хати», – розчулено описує свій, здавалося б, буденний прихід на роботу інженерка.
Читайте також: «Найбільша цінність – життя людини», – інженер з охорони праці Сергій Карпенко
Здається, що любов до своєї роботи живе не тільки в серці, а й в кабінеті Людмили Григорівни. Тут все влаштовано зі смаком і затишком. З полиць, столу і підвіконня виглядають милі дрібнички: вазончики, статуетки, невелика картина, дбайливо складена стосиками професійна література. Робоче місце жінки більше нагадує робоче місце психолога. Хоча, по правді кажучи, саме психологом і добрим другом Людмила Григорівна і є для своїх колег і підопічних.
«Знаєте, навіть якби мені треба було б жити ще й друге життя – працювала б у лісовому господарстві», – каже Людмила Ярмолюк і тепло-тепло усміхається.
Олена РЕШОТКА
Михайло ПАЛЕЦЬКИЙ
Фото Олени РЕШОТКИ
