«Найбільша цінність – життя людини», – інженер з охорони праці Сергій Карпенко
-
-
>
-
>
-
>
4380
Цього року лісівники святкуватимуть професійне свято 20 вересня. А 21 серпня Район.in.ua спільно з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства розпочинають новий проект «Лісівники Волині. Хто є хто».
Ми розкажемо, хто такий майстер лісу, лісничий, на які категорії поділяються інженерні працівники, що входить в обов’язки адміністративного складу державних лісогосподарських підприємств – директора, головного лісничого, інженера, економіста, бухгалтера, механіка, мисливствознавця; згадаємо про людей, які працюють безпосередньо з людьми (це не тавтологія: маємо на увазі тих, хто формує кадри); розповімо про родзинку Волині – людей, які зберегли і розвивають консервні цехи. Усі вони – лісівники Волині. Дуже різні, але об’єднані спільним завданням.
Сергій Петрович Карпенко працює у лісовій галузі вже 38 років. Нас зустрічає у своєму робочому куточку чималенького кабінету. Його від колег не відділяють стіни, працюють усі разом за сусідніми столами. І хоча кожен зосереджений на своєму, часом перемовляються, на секунду підіймаючи очі від роботи (бо його й так не часто застати, постійно на виробничих об’єктах). Й не дивно, бо ж саме люди – основна частина роботи Сергія Петровича. Ними переймається й за них піклується.
Сергій Карпенко – інженер з охорони праці у державному підприємстві «Прибузьке лісове господарство». Він та людина, яка контролює дотримання усіх норм та вимог на виробництві та під час організації робіт у лісовому господарстві.
Читайте також: «Я тільки читаю технологію – й одразу бачу, як продукт має виглядати в банці», – начальниця консервного цеху Валентина Романюк
Організація та контроль безпечної роботи для працівників лісової галузі – не просто слова. Професія лісоруба, наприклад, за небезпечність прирівнюється до шахтарської. Тут немає дрібниць, кожна вимога та норма написана чиїмось здоров’ям або й життям. Сергій Петрович це розуміє, як ніхто інший на підприємстві.
Усе розпочалося ще у далекому 1981 році, згадує чоловік, коли він навчався у школі, яку згодом закінчив зі срібною медаллю.
«Вчитель розповів, що один чоловік вступив до академії «по блату» – і у мене загорівся «здоровий» інтерес. Для того, щоб довести іншим, а в першу чергу, звісно, собі, я вирішив піти цим же шляхом, тільки без «блатів», а зі своїми силами й вміннями», - згадує свій вступ до Української Сільськогосподарської Академії (нині - Національний університет біоресурсів і природокористування України) Сергій Карпенко.
Після випуску з академії у 1987 році розпочалася професійна кар’єра. Спочатку Сергій працював лісничим, через кілька років отримавши до своєї посади прикметну приписку «головний». З 2014 року працює інженером з охорони праці. Роки досвіду і роботи в галузі не залишилися непоміченими: їх грамотами та нагородами удостоїли керівники Держлісагентства, Волинського ОУЛМГ та підприємства.
На плечах інженера з охорони праці лежить ряд напрямів та заходів які спрямовані збереження життя та здоров’я своїх колег. Саме він перевіряє порядок та дисципліну на підприємстві, «інспектує» справність техніки на ділянках вирубки лісу, проводить аналіз роботи підрозділів, стан проведення організації робіт. Це – тільки загальна частина клопіткої праці Сергія Петровича.
«Все виробництво залежить від охорони праці на підприємстві та організації роботи на лісозаготівельних ділянках», – підкреслює Сергій Карпенко.
Для того, щоб не допускати нещасних випадків на підприємстві, створена і діє система управління охорони праці та ризиками, де кожен працівник – від майстра лісу до директора – знає свої обов’язки з безпеки праці.
«Найбільша цінність – життя людини», – каже Сергій Петрович, а тоді додає: – Не бути байдужим – основний фактор, яким має володіти хороший інженер з охорони праці».
Окрім того, що чоловік працює у лісовому господарстві, він є активним учасником життя громади. Вдома Сергій – турботливий тато вже дорослого сина. Його неодноразово обирали депутатом сільської та районної рад, він – голова громадської організації «Спільна справа», з якою відбудували сільську амбулаторію, зробили капітальний ремонт школи і точно не планують зупинятися.
Читайте також: Ліс – це вже як добра звичка, – майстер лісу зі стажем Віктор Вишневський
Наголошує: якщо люди не закриватимуть очі на проблему, не боятимуться про неї говорити вголос, то це піде на користь і людини, і громади, і загалом держави.
А ще Сергій Карпенко – невиправний оптиміст. Триматися в тонусі йому допомагає віра в цей світ.
«Треба вірити людям, вірити в людей. Ми всі прагнемо і йдемо до кращого. Але наші досягнення будуть неповноцінними, якщо не буде з ким розділити радість».
Олена РЕШОТКА
Михайло ПАЛЕЦЬКИЙ
Фото Олени РЕШОТКИ
