Все життя віддала школі, а зараз служить Богу

Софія Романівна Юшинова із Вишнева 13 квітня святкувала 70-річний ювілей.
Про життєвий шлях іменинниці пише газета «Новий погляд+» за 15 квітня.
Коли ми зайшли в кімнату, щоб побесідувати з іменинницею, то не могли повірити, що жвава і метка молодиця, яка вправно прикрашала паски, це сімдесятилітня бабуся п’ятьох онуків та п’ятьох правнуків, це мама трьох дітей, один з яких нещодавно повернувся з АТО, провоювавши півтора року.
Вона – одна з тисяч матерів, які щирими молитвами благали Всевишнього, щоб оминула куля сина, щоб живим та неушкодженим повернувся додому. Тепер добровольцем воює онук, і вона знову думками там, на передовій, як берегиня.
«Народилася в селі Штунь. Мамі було вже 43 роки. Старші брат і сестра допомагали нас доглядати. Сім’я у нас дружна, працьовита. Від тата ніколи не чули лайливого слова, мама теж вчила порядності, правдивості, добру.
У 1953 році батьки «завербувалися» і виїхали у Миколаївську область, де у мене були прекрасні педагоги. Ще з початкової школи я хотіла стати учителькою початкових класів, бо дуже любила дітей – мрія моя здійснилася, хоча й не відразу».
Життя потроху налагоджувалося і на Заході. У 1963-му повернулися зі Сходу, коли Софія навчалася у 7-му класі. Прагнула здобувати знання. Легкими були для неї точні предмети, але мрії не зрадила.
Після закінчення школи вийшла заміж. На посаду піонервожатої прийняли і без спеціальної освіти. Але, народивши дитину, відразу ж вступила до вузу.
Тринадцять років працювала на цій посаді. Піонерська дружина школи була в районі правофланговою, бо завжди з дітьми робили добрі справи. І нарешті вона – класовод. Любила дітей, як власних, віддавалася роботі сповна.
«Багато залежить від дирекції школи, − говорить Софія Романівна. – Коли керівник підтримує, заохочує хороші починання, то запалює вогник завзяття. Мені повезло у цьому плані. І Михайло Семенович Дем’янюк, і Володимир Павлович Люлько, і Ніна Іванівна Сахарук були вимогливими директорами, але добрими людьми. То на роботу йшла, як на свято, і хотілося працювати на результат».
Навіть у ті безбожні часи не цуралася церкви: щороку пекла паску, дарма що приходили перевіряти, ходила святити в інші села, всіх трьох дітей похрестила. А зараз Софія Романівна – касир храму святих Кузьми і Дем’яна у с. Вишнів. З 2000 року веде недільну школу, де займається 25 учнів.
«Заняття у ній об’єднують дітей, вчать співпереживати, вболівати, розуміти суть цінностей життя. Спільна молитва, обов’язкове читання глави Євангелія і чаювання в кінці зближують школярів.
Побували на екскурсії в Зимненському монастирі, щорічно нас запрошують у Городне. Мені здається, що така школа допомагає формувати душу дитини. Сприяє в цьому матушка Алла».
Як хороша мама, піклувалася про своїх дітей. Сама визначила так: 50 відсотків часу приділяла роботі і стільки ж − сім’ї.
Старша Валентина – педагог, трудиться в рідній школі, невістка Леся – теж там учителює, закінчила педучилище й онучка Оленка. Дружина внука Оксана – соціальний педагог у ЗОШ № 3. Так що вчительська династія. Середній В’ячеслав працює столяром, а наймолодший Микола − в охороні.
Софія Романівна народилася на Великдень, тому, певно, пекти паску – святе діло. Усе життя випікає її за маминим рецептом. Вишуканих страв не готує, аби була шинка, домашня ковбаса і яйця. І збереться дружна родина у мами, щоб відсвяткувати славний ювілей.
«Свою любов до дітей, любов до землі і природи не розділяю. Праця в полі – це насолода, моя стихія, стимул. У землі я черпаю здоров’я й любов до життя. Дуже хочеться, щоб наші чиновники взялися за розум і віддали її, годувальницю, тим, хто землю любить і хоче на ній працювати.
Мене навчили творити добро, шанувати Бога та любити працю на землі батьки. Я передала це дітям і в цьому бачу майбутнє українців. Бо за пенсію у 1500 гривень із сорокарічним стажем хай живуть депутати, − висловила свої побажання Софія Романівна. – А я ж хочу, щоб моя восьмимісячна правнучка Уляна була щасливою та багатою в рідній Україні».
Прийміть наші найщиріші вітання і найкращі побажання. Щоб радістю й здоров’ям були Ви багаті, щоб горя і смутку не було у хаті. Радійте життю, скільки літ не мина, щоб доброю й щедрою доля була. Хай Мати Пречиста стоїть на сторожі, а Господь у щоденних ділах допоможе.
Галина ВАЩУК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі