Кожен виріб робить із любов’ю
-
-
>
-
>
-
>
10402
Джерело: Фото з домашнього архіву
У декретних відпустках у Юлі Шуляр, окрім двох донечок, народилися ще й захоплення — пошиття еко-іграшок, випічка та оздоба тортів, розмальовування пряників.
Любов до випікання різних солодких смаколиків Юлі разом із меншою сестричкою Катею ще з дитинства прищепила ненька, Любов Василівна Сахарук, учитель математики у Вишнівській школі. Вона й відкрила своїм дівчаткам усі таємниці цієї справи.
«Десь із класу 5 я вже сама почала пекти торти, — розповідає майстриня. — Спочатку строго дотримувалася всіх маминих настанов, а потім почала експериментувати. Так потроху і вдосконалювала свої кулінарні здібності. А коли пішла в декрет — вирішила навчитися працювати з цукровою мастикою та оригінально прикрашати випічку. На перших порах пекла торти для своїх рідних, а вже з часом — почала приймати замовлення.
Діткам я оформлюю торт, послуговуючись їхніми улюбленими мультфільмами, дорослим — підбираю тематично.
А коли в мого клієнта є якісь конкретні побажання, то по максимуму намагаюся зробити все так, як він хоче. Наприклад, моя донечка на день народження захотіла торт із принцесою, показала з якою саме і я приступила до роботи.
Часто дітвора замовляє свого улюбленого Лунтіка, хлопці — «тачки», а оце навіть танка довелося «конструювати».
Є в моєму асортименті й оформлення з різними квітами. Це — для старших замовниць.
Для чоловіків роблю мішки з грошима або автомобілі їхньої мрії.
На весілля своєї молодшої сестрички Каті Юля вирішила, що обов’язково має спекти ексклюзивний коровай. Знаючи, в якій кольоровій гамі має бути витримане весілля, майстриня з мастики весь тиждень творила вишукані троянди і кали. Кожну пелюстку робила за спеціальною технологією: виліплювала, потім розмальовувала, чекала, поки висохне, й так із кожною квіткою.
«У цій справі необхідно бути наполегливим і терпеливим, адже тут не поспішиш. А головне — потрібно отримувати задоволення від того, що ти робиш. Наприклад, я дуже люблю виліплювати якісь дрібні деталі, додавати їм особливого шарму та оригінальності. Повторюватися — не в моїх правилах. Мені подобається постійно пізнавати щось нове, удосконалювати свої вміння».
Кілька років тому Юля в інтернеті натрапила на техніку пошиття еко-іграшок і вирішила й собі спробувати.
«На початках використовувала натуральні тканини, які знаходила у себе вдома. А коли вже добре опанувала цю техніку, почала купувати їх у магазині, адже там вибір кращий, можна пофантазувати і щось оригінальне скомбінувати. Здебільшого, дарую свої іграшки. Вони для мене дуже рідні та кожна по-своєму гарна, тому продавати їх зовсім не хочеться. Та й поки що не дуже цінується у нас іграшка, яка повністю створена руками людини».
Тепер для рідних і друзів у Юлі є свої ексклюзивні подарунки, які з величезним задоволенням приймають винуватці свята.
У вересні минулого року Юля почала розписувати пряники. Десь уже понад двох тисяч штук розмалювала. Медом наклеює на пряники тоненьку основу з мастики і розмальовує харчовими барвниками. Також використовує цукрову глазур.
«Сьогодні це дуже популярна справа. Є багато майстрів, які цим займаються професійно. Для мене це більш захоплення, ніж робота. Моя подруга Анастасія Кішта кілька років тому заснувала торгову марку «Пряникова радість», яка займається виготовленням пряників ручної роботи. Якось за розмовою вона запропонувала спробувати й мені. Погодилася. Анастасія випікає пряники, а я лише розмальовую і пакую».
Відмінність «Пряникової радості» від інших кондитерських виробів – у написах віршів на пряниках. Юля намагається придумати щось своє, що буде відрізняти її пряники від інших. Це було найважче.
«Не знаю, на скільки мені це вдається, але дуже стараюся. Пряники ручної роботи, на мою думку, мають нести добро і те, з яким настроєм і посилом ти його створюєш, передається на готовий виріб. Тематика абсолютно різна. Переважно до свят. Дуже популярні пряники для діток із свинкою Пеппою, машинками, з Колобком тощо».
Реалізацією виробів теж займається Анастасія. В основному, замовляють через інтернет. Поки діти малі, Юля працює переважно по ночах.
«Важко, але в цей час відпочиваю душею, бо роблю те, що мені подобається. Рідні мене підтримують. Чоловік активно підключається до роботи: привозить пряники, відвозить, допомагає з дітьми».
А ще Юля Шуляр хоче спробувати зробити кенді-бар – солодкий стіл, який включає в собі торт, кекси, пряники та інші солодощі, виконані в одному стилі на певну тематику.
«Але для цього потрібно, щоб менша дочка, як мінімум, пішла в дитячий садок. Тоді в мене буде трохи більше вільного часу. Планів на майбутнє багато, а як воно буде – покаже час».
Коментарі