Вчила маму або тата, а потім і їхніх дітей: педагогиня з Любомля святкує 60-річний ювілей

Євдокія Йосипівна Костюк 30 років віддає своє серце дітям, працюючи у школі №3 Любомля вчителькою початкових класів. 22 лютого вона відзначає ювілей.

Кароока жінка з теплою, осяйною посмішкою щодня поспішає до школи, де на неї чекає цьогоріч 25 другокласників. Вона несе їм материнську любов і ніжність, невичерпну щедрість, багато цікавинок, щоб розвинути прагнення до пізнання, до самореалізації, – на прохання батьків та учнів написала в газеті «Новий погляд+» Галина Ващук.

Десять років досвіду мала, коли переходила в новостворений заклад, де середній вік педагогів був 35. Молоді, оптимістично налаштовані вчителі за кілька років обжили класні кімнати, де дітворі стало затишно й добре.

«Знаєте, я у початковій школі, а навчалася у селі Сокіл, не була й відмінницею Коли пішла в п’ятий клас у Полапи, то просто залюбилась у математичку Віру Климівну. Відтоді твердо вирішила, що стану тільки вчителькою. Та вступаючи до Володимир-Волинського педучилища, не пройшла по музиці. А батьки твердо вирішили, що я повинна отримати освіту. Успішно склала іспити в Шацький лісний технікум, та на співбесіді зізналась, що хочу бути вчителем. На моє місце прийняли сироту. А я повернулася до школи, яку закінчила з однією четвіркою. Вступила до Луцького педінституту на вчителя початкових класів», – розпочинає розмову Євдокія Йосипівна.

Після закінчення працювала в Полапах, шість років у школі №1 райцентру. З-під своєї опіки Євдокія Костюк випустила у життя близько 300 учнів. У її класі навчалися перші діти-шестирічки, 1981-го року народження, які прийшли у рік відкриття нової школи. «Нульовички» займалися у дитсадку. Одним із них був Олександр Терешкевич, який зараз працює методистом у райво.

«Євдокія Йосипівна мала цілий арсенал форм роботи, який ніколи не вичерпувався. Вона доброзичлива, щира, проста, ерудована», – з приємністю згадує він свою першу вчительку.

Ростислав Сулім, однокласник Саші, відзначив її «терплячість і спостережливість». До речі, багато її учнів приводять до першої вчительки вже й своїх дітей. Так, у Ростислава ще тільки другокласниця, а в Олі Савош дочка Ірина вже студентка третього курсу Львівського національного університету імені Івана Франка.

«Не один раз вона, викликаючи мене до дошки, називала «Олічкою». Лише через півроку я почала реагувати. А ще не пригадую жодного разу, щоб вона кричала. Коли ми починали шуміти, то мовчала до повної тиші, яка наступала через хвилину», – розповіла майбутня журналістка.

4

Євдокія Йосипівна з першокласниками (2013-2014).

Тетяна Шачаніна, мама одного з учнів, розповіла, що вчителька була наставником не лише для сина, а й для неї:

«Мій Стас не з легких дітей, але Євдокія Йосипівна зуміла знайти до нього ключик. Вона завжди радила моєму синові раніше подумати про маму, а тоді вже робити те, що задумав».

Людмила Козак порівнює вчительку доньки з матір’ю. Руслана Юркова відзначає професійну майстерність, яка притаманна досвідченому педагогу. Катерина Полінкевич називає уроки в початкових класах «найприємнішими», нещодавно на пам'ять вона розмалювала одну зі стін класної кімнати, в якій навчалася.

2

Євдокія Костюк зі своїми другокласниками.

Учителька має звання «методиста». Це заслужено, адже з 1987 року працює за методикою Василя Сухомлинського. Розпочала, коли в класі появився новий учень Максим Поздняков.

«Його нічого не цікавило, бешкетував, але особливо жорстоке було ставлення до котів та собак. Максим жив з бабусею, тому часто приходив до мене додому, і я спостерігала, як він з ненавистю дивиться на ці милі створіння. Минув рік моїх старань, поки побачила результат, а потім бабуся хлопчика аж подивувалася переміні онука: він годував всіх приблудних котів, адже сам сказав: «Бачу, що я став добрішим. Дайте щось цікаве почитати ще». Відтоді постійно опрацьовую спадщину великого педагога. Намагаюся підібрати тексти, щоб були інтригуючі, тоді й техніка читання буде досконалішою. Працюючи з молодшими школярами, своїм кредом я вибрала слова досвідченого педагога: «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості», – ділиться досвідом учителька.

Євдокія Йосипівна все робить для того, щоб навчальна діяльність позбулася негативного психологічного напруження і перетворилась у радісний цікавий процес. Втілює методику сама та передає надбання іншим. П’ять років вона вела районну школу передового педагогічного досвіду, сім – молодого педагога. Ділилася напрацюваннями з колегами на обласній конференції.

Ще одним досягненням Євдокії Костюк є те, що обидва сини закінчили вузи й працюють педагогами. Старший Олександр викладає історію в селі Дубове на Ковельщині, а молодший Віктор працює вчителем фізкультури у рідній школі №3. Бабуся тішиться онуками та переконана, що й вони продовжать сімейну династію.

Щиро здоровимо Євдокію Йосипівну з 60-річчям. Сійте зернинки добра, наполегливості, життєлюбства ще багато літ. Бажаємо здоров’я на многая літ, хай довгим і сонячним буде Ваш вік. Хай злагода буде, хай буде любов, хай тисячу раз повторюються знов хороші, святкові і пам’ятні дні. Хай сонце всміхається Вам узимку й навесні.

3

Ювілярка щодня поспішає до школи, де на неї чекає цьогоріч 25 учнів.