Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Різдво-Богородицька церква
Різдво-Богородицька церква

Любомльському храму виповнюється 135 років

11:21 20.02.2019
741

Різдво-Богородицька церква є пам’яткою архітектури місцевого значення і взята під охорону.

Церква Різдва Богородиці місцевими жителями називається Пречистенською. Першу писемну згадку про церкву Різдва Богородиці маємо за 1510 р. Вона входила на той час до Холмської єпархії Любомльської протопопії. В реєстрі загального обкладення податком общин Холмської землі за 1533 рік вказується, що в місті Любомль, славному своїми вольностями, Пречистенська церква сплатила податку 15 грошів і в кінці року заплатила також 15 грошів додаткового податку, – йдеться на сторінці facebook місцевого краєзнавчого музею.

В документах за 1546 рік згадується «Сидір, Пречистенський піп у Любомлі». 9 лютого 1612 року священник Любомльської Пречистенської церкви Іван Висоцький подав для запису в акти грамоту короля Сигізмунда ІІІ, дану ним на Варшавському генеральному сеймі 21 жовтня 1611 року, яка підтверджувала жалувану грамоту короля Сигізмунда Августа від 28 серпня 1558 р. в Красноставі на земельні ділянки в користь Любомльської Пречистенської церкви.

14 квітня 1610 р. священик Любомльської Пречистенської церкви Іван Пісоцький скаржився на євреїв Ірша Іцковича, Мовша Бика і його зятя Хаіма – любомльських міщан за те, що 10 квітня вони разом зі своїми співучасниками напали на Пречистенську церкву, побили в ній вікна, витоптали город, а згодом побили і самого священика, його слуг, та диякона Хведька.

4 серпня 1639 року 11 уніатських священиків Любомльської протопопії, серед них і священик Пречистенської церкви Василь Булавський, скаржилися в Холмський гродський суд на Себастьяна Андришевського, каноніка Холмського і Любомльського пароха, і на Ольбрахта Костянтина Дуніна Модлішевського, старосту Любомльського староства за їх заборону давати православним населенням м. Любомль десятини на церкву.

У 1670 році польський король Міхал Корибут Вишневецький підтвердив земельні маєтності церкви Різдва Богородиці.

В 1721, 1740, 1753, 1759, 1763, 1779, 1793 рр. церква візитувалась, був здійснений опис її майна та володінь. Так у візитації 1740 року записано, що церква горіла. В тому ж році візитатор церкви єпископ Холмський і Белзький Феліціан Володкевич відмічає, що «церква на новому місці після пожежі реставрована, в розумінні «відбудована»…». В 1793 році церква була цілком перебудована. У ХVІІІ ст. опікунами церкви були старости Жевуські.

В 1768 році Любомльські землі перейшли до складу володінь коронного гетьмана, графа Францішка Ксаверія Браницького. Відомо, що від 11 травня 1777 року граф домовився з церквою про заміну землі.

Після ІІІ поділу Польщі в 1795 році Російська імперія швидко розпочала навернення греко-католиків до православної віри. Вже в 1796 р. церква і парафіяни перейшли в православ’я і підпорядковувались Житомирській єпархії Волинської губернії і відносились до другої частини благочиння Володимирського повіту. До церкви було приписане с. Скиби з кладовищенською Онуфрієвською церквою, с. Ліщинець і с. Половоля. Всього було 1500 парафіян, які проживали в 223 дворах.

В 1803 р. церква мала парафіян тільки 1004 чоловіка, тобто зменшилась на третину невідомо з яких причин, хоча в той час добавились села Борки і Савоші. При церкві був крім основного і вікарний священик. У 1812 р. кількість дворів зменшилась до 108, парафіян було тільки 860 чоловік.

В 1836 р. був виданий царський указ, що зобов’язував духовенство навчати селянських дітей в церковних школах, або як їх тоді називали «поселянськими училищами». В 1839 р. Волинська духовна консисторія відмічала вже добру роботу в двох Любомльських школах, де навчались 35 хлопчиків. Одна із шкіл була при Різдво-Богородицькій церкві.

У другій половині ХІХ ст. в Волинській єпархії розпочалося будівництво нових православних храмів. Церковна архітектура розвивалась на зразок російської культури, будувати храми в стилі місцевих традицій українського зодчества заборонялося.

В 1880 р. Волинським губернським церковно-будівельним комітетом і єпархіальним начальством було дано дозвіл на будівництво в м. Любомлі парафіяльної дерев'яної з дзвіницею Різдва Пречистої Богородиці церкви. Церква тоді мала вже 1602 парафіян. Невелика кількість парафіян пояснюється тим, що більша частина Любомля була заселена євреями.

В 1880 році роботи ще не були початі, а в попередні роки використано 600 карбованців на заготівлю матеріалів.20 Церква будувалась на кошти парафіян і побудована в 1884 році. Вона була на кам’яному фундаменті разом з дзвіницею і являла собою типовий зразок «псевдоруського» стилю в монументальній дерев'яній архітектурі Волині.

З кожним роком в парафії збільшувалась кількість парафіян. Так в 1901 р. їх було на 254 двори 2006 чоловік, а в 1911 р. на 300 дворів 2522 чоловік.

Цікавим є факт, коли у 1898р. парафіяни Різдво-Богородицької церкви Володимир Старкевич і Микола Маслянка, всього в кількості 90 чоловік, звернулися в Св. Синод з проханням про відсторонення від їх церкви священика Пилипа Волошинського, який настроїв проти себе парафіян церкви своїм здирством і нездатністю до служби, а також за віддачу частини церковної землі в оренду євреям, за використання старих ікон на влаштування стола і ін. Імператорським указом і рішенням Синоду він був відстронений від церкви.

В 1903 р. Різдво-Богородицьку церкву відвідав єпископ Володимир-Волинський Арсеній, а в 1911 р. Преосвященний Фадей. В цій церкві в 1898 р. була охрещена майбутня відома артистка Наталія Ужвій. У 1918 році в період австро-угорської окупації, Любомльський магістрат замовив в Празі серію марок з видами Любомля. На одній з них зображено церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

В період, коли територія Західної України була окупована Польщею в 1920-1939 рр., Різдво-Богородицька церква входила в склад Волинської єпархії Автокефальної православної церкви в Польщі. 21 вересня 1929 р., на престольне свято, церкву відвідав з візитацією єпископ Кременецький Симон. З великою урочистістю було відправлено всенічну. По служінні і хресному ході навколо церкви Владика навчав паству казанням про значення для людини християнського життя.

До 1939 р. в Різдво-Богородицькій церкві також як престольне свято відзначали Вознесіння, хоча за документами тут ніколи не було Вознесенської церкви і другого престолу.

В 1930-х рр. служба в церкві вже частково правилась на українській мові.

З приходом радянської влади вся церковна земля була конфіскована, а також частина церковних будинків. В 1940 р. церква перейшла під юрисдикцію Московського патріархату.

В період німецької окупації інтелігенція міста і Різдво-Богородицька церква стали центром боротьби за автокефалію. Служба знову велась на українській мові. Тоді ж за сумлінну службу церковний староста Іван Мосієвич був нагороджений митрополитом Полікарпом /Сікорським/ Благословенною грамотою.

21.ХІ.1941 року в Різдво-Богородицькій церкві м. Любомля заходами «Просвіти» була відслужена панахида за спокій душ 359 героїв, закатованих більшовиками під м. Базар. Панахиду відслужив і виголосив зворушливу промову А. Костецький. Після війни церква знову приєднана до руської православної церкви.

Радянська влада вважала, що дві церкви для міста це забагато і шукала привід як закрити одну з них. Така нагода трапилась в 1961 р. Хтось доповів в контролюючі органи, що в тайнику під підлогою церкви зберігається багато антирадянської літератури. Там її дійсно знайшли і за зв’язки з ОУН – УПА церкву в 1961 р. закрили. Після закриття декілька ікон і частину начиння передали в Георгіївську церкву. І тоді ж влада скоїла найбільший вандалізм за останні роки.

Весь архів і бібліотека церкви, фундушеві грамоти, частина архіву Георгіївської церкви і костьолу, які тут зберігались, були з допомогою пожежників вивезені за місто і спалені. На церкві були зрізані хрести, дзвони віддали на переплавку. Спочатку в церкві планували створити краєзнавчий музей, але потім відкрили планетарій, який працював декілька років.31 Пізніше там був клуб мисливців, прийом склопосуду.

В 1962 році парафіянка церкви, жителька с. Борки Приказюк П.Я. звернулась від себе і парафіян церкви до патріарха Московського Алексія призначити священика, щоб церква знову працювала. Відповідь від Владики Панкратія була така, що церкву закрила влада і він не має права призначити нового священика.

Лише 21 листопада 1990 року церква знову прийняла своїх парафіян. Настоятелем храму сьогодні є Василій Мельничук, якому співслужить отець Іоан (Мельничук)

Нині Різдво-Богородицька церква є пам’яткою архітектури місцевого значення і взята під охорону рішенням облвиконкому №76 від 3.04.1992 р., охоронний №210-м.

Коментарі
23 березня
Вчора
21.03.2019
20.03.2019
19.03.2019
18.03.2019
17.03.2019
16.03.2019
15.03.2019
14.03.2019
13.03.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин