Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Вони творять добро за покликом серця, а не задля похвали і нагород
Вони творять добро за покликом серця, а не задля похвали і нагород

Волонтери Любомльщини творять добро за покликом серця, а не задля похвали і нагород. ФОТО, ВІДЕО

10:25 13.01.2019
1854

«Любити і допомагати» – девіз всіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки, а також – турботи, самовідданості та доброти. Саме ці почуття, які неможливо виховати ніякими інструкціями та законами, притаманні нашим волонтерам.

Завдяки таким людям, як любомльчанин Андрій Дем’янчук, віра в український народ повертається навіть до тих, хто її давно втратив. 19 серпня 2014 року він об’єднав навколо себе небайдужих жителів Любомльщини і заснував групу християн-волонтерів, які й стали у важкий для країни час бійцями невидимого фронту.

«Волонтери – це люди, які прийшли за покликом душі, готові допомогти тим, хто цього потребує. Волонтерство – це не робота, за це не платять грошей, це внутрішня здатність людей, яким не все одно, – розповідає Андрій Дем’янчук. – 18 серпня, після того, як ми похоронили нашого родича, який загинув під Іловайськом від кулі снайпера, виникла ідея, мабуть, у багатьох одночасно, але озвучив її я – заснувати волонтерський рух на підтримку захисників України».

Андрія та його команду підтримували все нові і нові люди. З того часу минуло понад чотири роки, про цих добрих ангелів не забули бійці, які, перебуваючи на сході, не лише чули слова підтримки від них, а й отримували вкрай потрібну допомогу. На День волонтера керівник громадської організації «Миротворець» Олександр Лисенко, його заступник, атовець Юрій Корольчук та Андрій Дем’янчук вирішили подякувати і вручити заслужені нагороди бійцям невидимого фронту, бджілкам-трудівницям, які в будь-яку пору доби завжди готові допомогти.

«У пам’яті часто стираються події, які були дуже інтенсивні й емоційні. Тому ми вирішили поіменно згадати тих людей, які в тилу доклали дуже багато зусиль і підтримали наших захисників. Це ті, хто за покликом серця стали волонтерами у надзвичайно потрібний для України час, – наголошує Андрій. – Пригадую, як в один із тих перших днів, коли ми тільки розгорнули палатку на площі, до нас підійшла дівчина й так щиро і наївно каже: «Я хочу стати волонтером!» Це була Наталія Міщук, яка відразу приступила до роботи і допомагала до того часу, поки держава не взяла на себе ці функції. Її та Ірину Ільїну ми вирішили відзначити медаллю «Чарівна слава України».


Медаллю «За добру справу» удостоєні Вікторія Єлізарова, Ольга Шишута, Лариса Падзерко, Ірина Денисюк, Лариса Шалаєва, Алла Курамшина.

Олександр Лисенко і Юрій Ковальчук вручають нагороду волонтерці Ларисі Шалаєвій на її робочому місці.

Тетяні Яковенко та Ользі Савош вручили відзнаку «Українська берегиня».

На жаль, Оля в неоголошеній війні втратила рідного брата Толіка Федчишина. Це та людина, яка взяла на список свого серця дуже багато хлопців, їхніх сімей.

«У воєнкоматі правдами й неправдами вдалося дістати список мобілізованих. Навпроти кожного прізвища, а їх було 156, стояли імена наших волонтерок. Ці чоловіки стали їхніми підопічними, про яких у тилу дбали, переживали, допомагали, просто слухали, радили, підтримували. Напроти кожного були записи: «госпіталь», «у полоні», «пропав безвісти». Я мусив на когось покласти одну з найважчих нош, вибір зупинився на дружині Оксані. Вона відповідала за списки загиблих, знайомилася із сім'ями, цікавилася проблемами та шукала шляхів їх вирішення. Щиро вдячній їх за те, що не підвела, витримала і допомогла», – пригадав очільник волонтерів.

Катерина Мокренко мала список бійців, які були поранені, супроводжувала їх у госпіталі.

Тетяна Курсик приймала на своїй базі всю допомогу, туди приходили бійці, там проводилися роздача речей і психологічна підтримка. Цих бджілок нагородили медаллю «За служіння Україні».

Олександр Лисенко і Юрій Ковальчук вручають нагороду волонтерці Каті Мокренко на її робочому місці.

«Марічці Мед я б дав позивний «старшина». Вона буси з продуктами могла повертати з траси нам на склад, а потім делегувала на схід. Її знали всі села, голови сільрад, вона просила і збирала все те, що потрібно було нашим захисникам. А Ярослав Савосюк не лише жертвував своїм бусом – «буцифалом», яким їздив на схід, а й умів робити свято. Пригадую, як одного разу взяв із собою дружину бійця і привіз її до нього на передову. А ще ми довго не могли з ним познайомитися, бо він часто приносив у палатку гроші, хороші продукти, та дуже непомітно зникав. Потім його таки вдалося вирахували, і от наша дружба триває всі ці роки. Марічка та Ярослав удостоєні нагороди «За благодійність», – ось так про кожного розповідає Андрій.

Він часто брав немалі гроші у конвертах, і йому за те нічого не було. Він не отримував зарплати, та їздив на передову, як на роботу. Він може заблукати у Волинській області, але схід знає і в темну пору доби. Олександр Положевець і сьогодні прокладає свої маршрути у зону бойових дій та привозить бійцям те, чого вони потребують.

Атовці Юрій Корольчук і Микола Біднюк, повернувшись зі сходу, продовжують активно займатися громадською діяльністю. Ці мужні чоловіки удостоєні медалі «За заслуги».

Ще один атовець Андрій Федюшин нагороджений відзнакою «За гідність і патріотизм».

Віктора Козел, який ніколи не знуджується допомагати, в якого ніколи не опускаються руки і немає відмов, та Андрія Дем’янчука, який усіх об’єднав й організував до роботи, відзначили вищою нагородою – орденом за «Єдність та волю».


Теплих слів та нагород достойні ще дуже багато жителів Любомльського району, які запевняють, що творять добро за покликом серця, а не задля похвали.


Анна КАРАСЬ

Коментарі

ГАЛИНА ГРИГОРІВНА

16:16 13.01.2019

Я МАМА ВІКТОРА КОЗЕЛА Я ПИШАЮСЯ СВОІМ СИНОЧКОМ НЕХАЙ ДОПОМОГАЄ ІЙОМУ БОГ ДОПОМОЖЕ

Петро

16:20 13.01.2019

Які це волонтери, збирають гроші тільки для себе, а маленькук частину під видом цього шахрайства можливо передають... Подивіться як в них виросли будинки після того, як стали "волонтерами" такі як Дем"янчук...

Правда

17:00 13.01.2019

І не тільки він. Міщук волонтерша!!! Не смішіть людей,це пахне вигодою вони там!

Міла-Любомль

17:29 13.01.2019

Звичайно що якусь частку добра творять,але мають вони й самі добре,чого там .....

Ірина

17:56 13.01.2019

Професїї волонтер не існує. Ніхто з них не працює і гроші не заробляють. Їм дають гроші ті, хто працює, ті, хто платить податки з яких гроші йдуть на потреби держави. Ось хто є справжні, патріоти і волонтрери. Якщо вони такі честні патріоти-волонтери, не корупціонери, а справжні Українці-христіані, то їм нічого приховувати де беруть вони кошти щоб годувати свої сім"і. Нехай Дем"янчук та інші заповнили декларації про сво свої прибутки і своїх родичей. Покажіть всім своє обличчя. Ну, що? Готові? Мабудь ні.

Тетяна

21:56 13.01.2019

З святами усіх, дорогий народе) тільки ті що зовсім не знайомі з цими великими людьми можуть писати щось погане в їхню сторону. Ось ці Петро, Правда, Міла, Ірина ви хоча б разочок відчули на собі як це відпускати далеко на Схід де стріляють де вбивають ( а вдома малі діти) свого молодого чоловіка. Не задля наживи а просто за покликом серця ці ЛЮДИ творять Добро. І я впевнена що якби таких було побільше, жили б ми всі краще і такої брєдні не писали б. Тож давайте в ці святкові дні заглянемо глибше в свої душі і побажаємо один одному добра і миру. Дякуємо волонтерам Любомльщини (побільше б таких людей на всій Україні)

Марічка

23:20 13.01.2019

Коли Андрій Демянчук організував волонтерський рух і залучив усіх бажаючих до співпраці,допомоги,такої важливої для наших бійців на той час ,ми вже були готові,що знайдуться ті,які будуть
говорити,обріхувати і нести всіляку маячню,тому що не говорять про тих,хто нічого не робить.Мій будинок не виріс за цей час,але й не став нижчим...Моє серце бог відкрив для добрих справ,у мене був час і бажання,а такі,як Андрій,Вітя,Руслан. ...окрім основної справи,яка нас обєднувала повинні були думати про свої сімї і тяжко ,фізично працювати. Я рада,що на моєму життєвому шляху зустрілися такі чудові люди і я безмежно вдячна нашим бійцям за самопожертву і відданість своєму народові!

Небайбужий

13:39 14.01.2019

Журналісти цієї статті не повністю володіють інформацією, або ігнорують добрі справи інших мало публічних людей, інакше це не назвеш, чому постійно забувають про справжнього Волонтёра, якого можна поставити в приклад для кожного, адже це є завданням кожного журналіста - схиляти людей до добра!!!
Сам дивіться :https://www.youtube.com/channel/UCTg71W6IkGZSZhBCbhRc4_Q
Сергій Барилюк, всі його знають!!!!

Жора

04:01 16.01.2019

Я не поняв, а чого це мене нікуди не покликали? Чого це нічого не вручили моєму синові та зятю? Ми також були волонтьори, Ющук в 2015 році навіть грамоти нам давав, клоун! Ганьба!

Іра

17:07 17.01.2019

Дійсно є такі люди,що допомагали багато,але без реклами,як робили ці волонтери,чомусь їх ніхто не згадує?

19 червня
Сьогодні
Вчора
17.06.2019
16.06.2019
15.06.2019
14.06.2019
13.06.2019
12.06.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин