Селу Почапи виповнюється 475 років

Перша відома писемна згадка про Почапи, або ж Волю Чарзинську, датується 1543 роком. На той час означена територія належала до володінь польського шляхтича Станіслава Мацейовського.

Село Воля Чарзинська або Почапи згадується в переліку населених пунктів у люстрації Любомльського староства за 1564 рік. В описі податків, згадуються імена тодішніх місцевих жителів: Михно, Куч, Васько, Іван, Сидор, Юрко, Макар, Хведець, Чурило Волошин,Лаврін, Микита, Сидор Шиць, Гринєж Чоботіч, Каліш, – написав на сторінці facebook музею Юрій Фініковський.

В 1568 році населений пункт очевидно перейшов у володіння князя Андрія Вишневецького, а пізніше членів його родини. З 1680 року – село знаходилось у володіннях родини графів Мьончинських, які були власниками містечка Мацеїв.

Частина жителів с. Почапи у XVIII ст. була приписана до православної церкви св. Параскеви, інша – до римо-католицького костелу св. Станіслава та Анни в Мацейові. Зокрема, візитації костелу за 1714, 1751, 1799 рр. свідчать про це.

Після ІІІ поділу Польщі село відійшло до складу Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.

На 1885 рік село відносилось до Городненської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, тут налічувалось 56 дворів та 680 жителів. При селі діяла школа.

На 1896 рік в селі проживало 757 жителів. В кінці ХІХ ст. село відійшло до Любомльської волості. Відомо,що в 1898 році в селі діяла церковно-приходська школа.

У 1906 році село Любомльської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 53 версти, від волості 15. Дворів налічувалось 140, мешканців 588.

В період І світової війни частина населення села була евакуйована вглиб Російської імперії.

З 1919 до 1939 року село входило до складу Любомльського повіту Волинського воєводства ІІ Речі Посполитої. В селі активно діяли підпільні осередки ОУН та КПЗУ. 2 серпня 1933 року поблизу с. Почапи Любомльського повіту було скликане чергове підпільне зібрання, на якому проголошено утворення підпільного Районного комітету Комуністичного союзу молоді Західної України (РК КСМЗУ – авт.) [2, с. 723].

Згідно рішення зборів, новоутворений комітет поширював свою діяльність на села Боремщина, Бик, Кіззя, Почапи, Головно. Секретарем Почапського РК КСМЗУ було обрано Данила Шумука, пізніше – відомого українського дисидента та політв’язня.

За спогадами місцевих жителів перед початком Другої світової війни в селі проживали польські родини – Вишневські, Камінські,Батори (вчителі в місцевій школі) та ін. З приходом радянської влади частина поляків виїхала в Польщу. Камінського Петра,який працював лісником в с. Почапи, вбили радянські міліціонери.

Чимало місцевих жителів було репресовано радянською владою. В 1940 році були арештовані Горщарук Федір, Куць Трохим, Мохнюк Текля,

27 червня 1941 року село було зайняте німецькими військами. В період німецько-радянської війни місцеві поляки виїхали з Почап.

Родина Нецького Степана в період війни переховували від нацистів євреїв Їдла, Сару та їх доньок, за що пізніше отримали звання Праведників світу.

У 1943-1944 рр. село стало в центрі протистояння між червоними партизанами та вояками УПА. Вбиті повстанці – Доля Степан, Деркач Степан.

Уродженцем села Почапи був Мазурук (Мазурок) Степан Остапович, пс. «Остапенко», 1910 р. н. З січня 1945 р. був провідником Мацеївського РП ОУН. Вбитий 29.10.1945 р. ОВГ Седлищанського РВ НКВС на х. Листя поблизу с. Мизове Старовижівського р-ну Волинської обл.

Після поранення в ноги лікувався в криївці с. Почапи Любомльського р-ну Волинської обл., повстанець Романюк Микола, пс. «Богун» де був 28.03.1945 р. оточений ОВГ НКВС. Застрілився, а медсестра, що знаходилася з ним, здалася в полон.

18 липня 1944 року с. Почапи було зайняте радянськими військами. В післявоєнний період в населеному пункті розміщувався колгосп імені Чапаєва, було добудовано приміщення для школи, побудовано будинок культури тощо.

Після проголошення незалежності України, село Поча́пи — центр сільської ради в Любомльському районі Волинської області. На 2001 рік населення становило 458 осіб.

Сьогодні населений пункт входить до складу Любомльської ОТГ.

Відомою уродженкою села є Якубо́вська Марі́я Степанівна ( Маткобожик) – українська поетеса, прозаїк, драматург, критик, есеїст, культуролог, дослідниця історії та теорії літератури. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства Української академії друкарства. Відмінник народної освіти України. В 2006-2011 рр. – голова Львівської обласної організації НСПУ.