Вправна господиня із непростою долею

02 Вересня 2017, 16:22
3200

Онисія Синчук, активістка села Рівне, встигає справитися скрізь.

Вона і коровай спече ще на світанку для делегації у Польщу, щоб завезли свіженьким, і жодне з весіль у селі не обходиться без неї, чималу господарку доведе до пуття, і обід зготує, ще й по гриби два рази в день сходить, а деколи – й за Буг. Про незвичайну жінку пише газета «Новий погляд+».

«Я сильна, − каже Онисія Василівна, бо народилася в 1941-ому. – Коли почалася війна, то мати не один раз тікала до лісу, в лози, несучи й мене за спиною в рядні. А поруч рвалися снаряди.

Дитинство моє напівголодне. У 10 літ йшла із старшими збирати колоски. Часто їх у нас забирав польовий, який пильнував за нивами у колгоспі. Викине колосся, а не дасть, щоб занесли додому. А їсти хочеться. То деколи ходили по верес. Посушить мати, змеле на жорнах, спече пляцки, а вони гіркі, як полин. Ми ж «розкошуємо», бо животи повні. Та Богу судилося, щоб вижила. То й іще в житті для чогось потрібна».

Онися Василівна закінчила семирічку, заочно − середню школу і почала працювати дояркою. Та дуже любила готувати їсти. То й перевели її на посаду кухаря у дитячий садочок. Пізніше вчилася півроку в Луцьку, бо ж без диплома не можна.

Хоч приміщення старе, та на кухні завжди смачно пахло. Кожного разу вишукувала нові страви, щоб порадувати малечу. Адже бідненько  жили тоді сім’ї колгоспників.

19 літ працювала, а тоді попросили у колгоспну їдальню. Скільки делегацій зустрічали, скільки короваїв уже тоді пекла. Професійне гасло – коли готувати з любов’ю, то все буде смачним.

Після виходу на пенсію 3 роки ще куховарила на митниці. Найчастіше смакувало на дні народженні печене порося. Тут вона не мала рівних.

В житті, як на широкій ниві, було всього. У 18 літ вийшла заміж. Можна ще б і довше подівувати, але в селі треба чоловічих рук. Та й хлопець трапився путящий – меліоратор. Сам родом з Полап, а так в Рівному і звікував. Народили і виховали троє дітей.

Старший Микола, 1960 року, закінчив гірничий технікум, а опісля у Львові вчився на судмедексперта. Жив у Світязі, працював у Шацьку, та у 40 літ загинув в автокатастрофі. То зараз, чим може, онукам допомагає. Молодший Віктор теж учився у Червонограді. Там і залишився працювати гірничим майстром. Найменша Надія живе разом із матір’ю.

«Отож, я маю, кому готувати смаколики. Навчила і дочку, й онучок, а їх у мене 5, ще й 2 онуки. Вже й дочекалася 4 правнуків.

У моєї онуки чоловік із Конго. Я так хотіла, щоб Інна виходила заміж за свого хлопця. І все бурчала, що така славна дівчина, а не змогла знайти вдома. А вона полюбила – і край. Побралися, живуть добре, але мені Річі часто нагадує: «Ты меня не хотела, а теперь ты самая любимая бабушка».

Вихований дуже, чемний. Знає добре російську, розуміє й по-українськи. Усі тішаться маленьким Доміаном, якому скоро буде 3 роки.

Онися Василівна з особливою теплотою згадує матір, в якої не склалося спочатку особисте життя. А коли вже дочка вийшла заміж, то й і вона зустріла свою долю. Так що син і брат – ровесники. Родичається і з батьковими дітьми по другій дружині, хоч зразу таїла образу.

Уміє Онися Василівна вишивати, в’язати, ткати і прясти. Має гарні і рушники, і килим, і покривало, та найдужче душа лежить до кухні, де печеться і вариться, смажиться і париться.

«Найбільше задоволення отримую, коли виймаю з печі духмяний коровай. Радію, коли він пишний і рум’яний, адже весільний хліб є провісником долі молодих. Добре, коли, він не «присяде» і не перепечеться. Так і рогульки треба догледіти. Хоч я тіста не замішую, бо ж удова, а все решта – це те, чим живу.

Дуже подобалося, коли готувала на весіллі, де гостей 200–300. Ти відчуваєш відповідальність за здоров’я стількох людей. І як приємно було почути: «Йду на весілля туди, де кухар Василівна. У неї все – вищий клас». Так говорив у минулому голова колгоспу Дмитро Куць».

Щиро й тепло відгукується про кухаря завідуюча бібліотекою Галина Сюмак:

«Без Онисії Василівни не обходиться й досі жоден захід у селі, не говорячи про весілля. Вона і порадить, і скаже, що не так, і як зробити краще, підкаже кожному. Зараз гулянки більше в ресторанах, а у випічці короваю Онися Василівна − професіонал.

Такі люди як знахідка для дітей, друзів. Добра, чуйна, безкорислива, вона прагне всім допомогти, виручити, підтримати».

РЕЦЕПТИ ВІД ОНИСІЇ СИНЧУК

Печена шинка

У 10 л кип’яченої охолодженої води всипаємо 7 скл. солі і поміщаємо шинку вагою 7–10 кг на 10-12 год. Вийнявши з маринаду, на 2 год. кладемо в миску, щоб стікла вода. Тоді шинку натираємо великою кількістю часнику (не менше 2 головок), меленими перцем та лавровим листком. Скручуємо, ще раз натираємо і кладемо в рукав. Час випічки − до 2-х год. Відомий метод визначення готовності: проколюємо зубочисткою шинку: червона тече ропа, слід ще пекти, якщо ж світла – виймати.

Гриби з солодким перцем

(найкраще маслюки і зелениці)

Будь-які гриби відварюємо 15 хв., виймаємо в друшлак і промиваємо у 2-3 водах. Тоді готуємо маринад. На 1 л води треба 2 ст. л. з вершком солі, стільки ж цукру, 200 г оцту. У маринад всипаємо нарізаний дольками перець і промиті гриби. Кип’ятимо 15 хв. І наповнюємо стерилізовані банки. У кожну кладемо лавровий лист, гвоздику і перець-горошок (за смаком). Закатуємо.

Галина ВАЩУК

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024