Держслужбовець із Любомля пише вірші та творить у техніці декупаж

Зараз існує багато видів рукоділля, різні техніки, однією з яких є декупаж. Це особливий спосіб декорування, що надає поверхні ефекту розпису.

У цьому напрямку працює чарівна жінка, яка має відчуття смаку, Аліна Старунська з Любомля. У робочий час вона – радник голови районної ради, а у вільний – майстриня, яка дарує нове життя старим речам, – пише газета «Новий погляд+» за суботу, 29 липня.

Закінчила Любомльську ЗОШ №3 і вступила у Луцький біотехнічний інститут, де здобула фах еколога. Після третього курсу перевелася на заочну форму навчання та переїхала жити у Київ.

Спочатку працювала у сфері торгівлі, потім – у банку провідним аналітиком у департаменті управління ризиків розвідного бізнесу.

«Потяг до творчості пробудився ще в дитинстві. У школі обожнювала уроки малювання, любила писати вірші. А як народила двоє синочків – Давида та Іванка, то часу для себе стало обмаль.

3

Коли віддала дітей у садочок, то вирішила зайнятися саморозвитком, пізнати щось нове. Неодноразово, відводячи хлопців, проходила біля магазину з матеріалами для декупажу.

Якось зайшла і накупила різних дрібничок для того, аби розпочати роботу. А Інтернет допоміг розібратися з усіма тонкощами цієї справи, − розповідає Аліна».

Першим виробом була картина з квітами. Звичайно, вона не відрізнялася великою майстерністю, але стала ковтком повітря, який вніс щось нове у цілком розмірене життя.

Потім почала працювати зі склом: декорувала пляшки, посуд для круп.

1

Наступним матеріалом, на якому вирішила випробувати своє вміння, стало дерево: кухонні дощечки, шкатулки, рамки для фотографій. Навіть взуттєві ящики декорувала.

1

1

Пізніше з’явилося бажання творити картини. Купувала полотно, фарби, серветки та сідала працювати. Саме це рукодільниці вдавалося найкраще.

Аліні подобається виготовляти речі у ретро-стилі, щоб був ефект потертості, тріщин, щоб здавалося, наче виріб несе в собі давню історію.

2

Їй до вподоби те, що у техніці декупаж можна декорувати не лише невеликі предмети, а й габаритні − меблі.

«У мене є кілька старих табуреток, які на черзі для «перевтілення». Треба лише знайти час, щоб їх почистити, затерти лак. В уяві вже вималювалися ідеї, як саме можна задекорувати ці стільці», − ділиться планами майстриня.

Повернувшись у Любомль, рукодільниця зіткнулася з незручностями щодо вибору матеріалів для творчості. У Києві це не було проблемою, а тут єдиний вихід – замовляти їх в Інтернеті. Але є недолік: не завжди співпадають колір і якість.

Окрім декупажу, Аліна пише вірші та есе. А почалося все з восьмого класу: саме тоді народився перша поезія.

Їй до душі любовна лірика та роздуми про філософію життя.

Вона вже друкувалася в газеті «Сім’я і дім», мріє видати власну книгу. Ось її улюблений вірш:

Знайди мене на краю світу.

Відчуй серед мільйонів інших душ.

Люблю тебе, і ніде правди діти.

Мою самотність дотиком своїм поруш.

Почуй мене у шелесті пожовклого вже листя.

В твоїх руках я спокій лиш знайду.

Із сліз своїх зроблю собі намисто,

А смуток, наче квіти, у волосся заплету.

Першим слухачем та критиком як віршів, так і виробів є сестра. Вона завжди вислухає, об’єктивно оцінить, дасть слушну пораду. Лише потім Аліна може прочитати чи показати їх друзям.

«Робота у районній раді – це також моя віддушина. Вона дає можливість знайомитися із новими людьми, розвиватися у незнаному до цього напрямку. Тут теж стараюся застосовувати творчий підхід, так як усі люди різні», − ділиться враженнями радник голови райради.

Аліна також долучилася до благодійної акції «Ярмарок життя», яку організували журналісти газети «Новий погляд+», принесла кілька своїх виробів на продаж і придбала собі сувеніри на пам'ять.

Жінка веде здоровий спосіб життя та привчає до цього дітей. Захоплюється нумерологією, астрологією та психологією.

«Хотіла б мати власну бібліотеку. Саме тому часто купую книги. Електронних взагалі не сприймаю, бо вони не можуть передати тих емоцій, коли тримаєш в руках нове джерело знань, та передчуття захоплюючого сюжету», − розповідає поетеса.

Аліна мріє жити у Франції в провінції Прованс. Мати там маленьку крамничку чи кав’ярню, їздити на велосипеді та присвятити весь час написанню книг.

«Щастя – знайти себе в цьому світі, власне місце під сонцем, однодумців. Це здорові близькі люди, сміх дітей, їх обійми. Щастя – кохати і бути коханою, мати вірного друга. Робити те, від чого гориш. Щастя – це бути закоханим у життя!»

2

1

Ірина МАЇЛО