Учень із Любомля взяв участь у Міжнародному пісенному фестивалі для особливих дітей
-
-
>
-
>
-
>
2896
Цьогоріч 11-ий фестиваль «Назустріч мрії» проходив 8-17 червня. Відбувся захід із неабияким розмахом – уперше на міжнародному рівні, адже його перенесли з Києва до Болгарії.
Юнаки та дівчата показали, що, незалежно від обставин життя, потрібно завжди вперто йти до мети, – пише газета «Новий погляд+» за суботу, 22 липня.
Фестиваль проходить для дітей соціально незахищених категорій: із багатодітних і неблагополучних сімей, сиріт і напівсиріт або ж таких, які мають певні вади.
Андрій Ковальський − учасник із Любомля − розповів про своє перебування у Болгарії та поділився враженнями.
«Початковий етап-відбір проходив в онлайн-режимі.
За чотири місяці до конкурсу потрібно було надіслати не більше трьох відеономерів. Я відправив пісню польською, українською та композицію Джамали «1944», яку й вибрали.
6 червня виїхали до Одеси, там жили в курортному комплексі «Святого Костянтина та Олени» на території табору «Альбатрос», а 7-го − з Одеси до Болгарії, де мешкали на популярному курорті «Золоті піски».
Запам’ятався виступ незрячого хлопчика, який співав та грав на фортепіано. В оригінальному жанрі − «Вокал − жестове виконання» – участь взяли глухонімі діти.
На гала-концерті я виступав із миколаївським колективом «Bezslov», його учасники за допомогою слухових апаратів трішки чують та можуть сказати кілька слів.
Навіть попри те, що музику їм увімкнули невчасно, вони не розгубилися, підлаштувалися та показали високий рівень. Спілкувалися ми за допомогою листування: писали одне одному на папері чи в телефоні.
Перший тиждень відпочивали, відвідували різні майстер-класи (хіп-хоп, народні та східні танці), заняття, організаційні зустрічі. Останні три дні працювали в конкурсній та концертній програмах. Заходи було поділено на два дні.
18 червня відбувся головний концерт, де брали участь відомі українські виконавці Гарік Бірча, Міла Нітіч, Марта Адамчук, Світлана Тарабарова.
Цього року на фестивалі більше нагороджували подяками, а не визначали місця. Я отримав диплом. Звісно, такі фестивалі допомагають молодим виконавцям вийти на новий рівень, адже це корисні знайомства, спілкування із зірками, досвід, майстер-класи.
Найважче було змушувати себе готуватися до конкурсу, коли море так і манить. Вокалісту не можна довго купатися і надто захоплюватися морозивом, щоб не охрипнути перед виступом. Недостатнє знання болгарської мови теж заважало повноцінному спілкуванню, а конкуренція, хоч і невелика, не давала розслаблятися».
За словами Андрія, цьогоріч усе пройшло на високому рівні, хоч не така професійна сцена була. Над своїм образом йому довелося чимало попрацювати.
«Шив на замовлення сорочку, це копія «Подолян» (колекція для Олійника), а моєю родзинкою стали срібні блискітки на руках − опіки війни. Адже я співав не про депортацію кримських татар, як Джамала, а про нашу війну, яка зараз іде на Сході. Помирають знайомі нам люди і ми, хочемо цього чи ні, торкаємося смерті».
Наступного року вокаліст також планує взяти участь у цьому фестивалі й, виконуючи пісню, одночасно показувати її у жестовому виконанні, щоб донести зміст тим, хто не чує. Мабуть, такі заходи потрібні, аби суспільство навчилося спілкуватися із людьми, які мають вади, та підтримувало їх.
Ірина САВОШ,
студентка І курсу ЛНУ імені І. Франка
