Усе життя присвятив лісу
10 липня 60 років виповнюється Івану Андрійовичу Козаку із Гущі, який усе життя присвятив лісу.
За свою відданість улюбленій справі неодноразово був відзначений подяками, грамотами, грошовими преміями, – пише газета «Новий погляд+» за 8 липня.
На околиці села Гуща в мальовничому хуторі Сніпці у сім’ї Андрія і Тетяни Козак народився хлопчик, якого назвали Іваном. Батьки займалися господарством та працювали в колгоспі, а старшим сестрам Вірі та Галині разом із бабусею Євдокією доводилося доглядати і виховувати маленького братика.
У 1963 році, виділивши місце для будівництва, тодішній голова сільради Олексій Чалпанов наказав розібрати хату. Сім’я змушена була перевезти її в Гущу. Іванко пішов до школи, де першачків було аж 39.
«Я любив уроки математики, фізики, хімії. Брав участь у районних олімпіадах, у позаурочний час захоплювався фотосправою, баскетболом, художньою самодіяльністю, – пригадує Іван Андрійович.
– Хороші спогади залишилися про вчительку Валентину Петрівну Іщук та класного керівника Степана Стаховича Яновича, який організував екскурсію в Брестську фортецю. А їздили туди вантажним автомобілем, виділеним учням правлінням колгоспу за допомогу в зборі урожаю».
Після закінчення школи навчався в Любомльській автошколі на курсах водіїв. Отримавши права, почав працювати в колгоспі.
В 1975 році призвали служити в армію, був зв’язковим, старшим шофером-механіком роти. Брав участь у міжнародному військовому навчанні, яке проходило на річці Одер. Повернувшись з армії, тодішній секретар парторганізації місцевого колгоспу Микола Духницький запросив працювати в колгоспі – возити працівників.
«Якось поїхали ми з молоддю «запорожцями» під весілля в село Локутки. В кабіні познайомився з гарною дівчиною Валентиною, яка і стала люблячою дружиною. Разом виховали дві доньки − Наталю та Оксану», – розповідає Іван Козак.
У 1982 році чоловіка, на прохання тодішнього лісничого Федора Гінчука, перевели на посаду шофера в Гущанське лісництво, де він і працює донині.
«Подорожуючи лісовими дорогами, перевозячи працівників, деревину, доводилося пережити і побачити багато цікавого: як пробігає через дорогу 10 диких кабанів, стрічати велетня-лося, який стає на задні ноги і копита кладе на капот машини. А скільки білих грибів уже зібрав, ягід, якими залюбки смакують улюблені онуки, яких уже четверо маю», – додає чоловік.
За сумлінне виконання службових обов’язків, багаторічну працю Іван Андрійович неодноразово був відзначений з нагоди Дня працівника лісу подяками, грамотами, грошовими преміями від керівництва Гущанського лісництва та Любомльського держлісгоспу.
У вільний від роботи час ювіляр любить порибалити на лісгоспному ставку, випити склянку горілки та кухоль пива із зятями Іваном й Олександром, смакувати свіжими варениками і гарячою «гущанською юшкою», яку вміє приготувати тільки дружина Валентина, похазяйнувати в невеличкому господарстві, піти ввечері на репетицію в гурт «Опалинка» і там почути улюблену пісню «Білий танець».
«Лісу не покину, охороняти буду, поки зможу ходити знайомими стежками, милуватися деревами та слухати спів птахів і «регіт» звірів», − таке життєве кредо відданого справі, закоханого у природу шофера-лісівника Івана Козака.
Дмитро МАЛЯС
Коментарі