Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

93 дні «відсидки» у польській тюрмі: як це було

18:47 08.07.2017
5455

У 2014 році Роман перетинав кордон через пункт пропуску «Ягодин». Їхав на підсадку. До нього підійшла жінка і запропонувала підзаробити: сісти за кермо її автомобіля. Він погодився.

Розповідь чоловіка надрукована у суботньому номері газети «Новий погляд+» за 8 липня.

«На польській митниці в машині знайшли два ящики сигарет. Хоча власниця авто «божилася», що нічого не везе. Штраф виписали на мене, так як був за кермом. Через півтора року прийшов «мандат»: суд призначив 9400 злотих. Оплачувати не було змоги, тому обрав тюрму», – розпочинає розмову чоловік.

Спочатку довелося сидіти «на замку» (як українське СІЗО) у Замості. Пробув там півтора місяця. Потім відправили на 4-5 днів у Грубешов. Там на чоловіка чекало пекло.

«Одного разу завели в камеру, а там вже сиділо двоє охоронців і офіцер. Обзивали сепаратистом, бандерівцем та постійно згадували 1939-ий рік. Побили так, що по стінах йшов до «целі» (камери). Для того, аби викликали лікаря, змушений був порізати вени», − розказує Роман.

До слова, раніше чоловік працював прикордонником, зараз − на пенсії. Причиною побиття було те, що ніби теща польського офіцера колись їхала в Україну і на кордоні її оштрафували. От зять і вирішив таким чином помститися людині, зовсім до цього не причетній.

Потім на 5 днів перевели знову у Замость. Там він написав листа у прокуратуру. Через два тижні прийшла відповідь, що його перенаправили у Грубешов, так як це сталося там. Приїхав представник із цього міста, але довести все одно нічого не вдалося.

«Годували добре і смачно, але мало. Наприклад, давали «росул» із м’ясом, макарони, котлети з ячною крупою. Краща їжа була на Паску. Якось хотів посповідатися, запросили ксьондза, але він не прийшов. Прийшлося мені там святкувати і день народження. Вітали «сокамерники» гучним: «Многая лєта».

Підйом у нас був о 6:30 (за українським часом). Одразу «апель» (перевірка). Сніданок. О 14.30 − обід (подавали перше, друге та багато хліба). Потім тиха година. Обов’язковою була тригодинна прогулянка щодня, зранку або після обіду. Щопонеділка три години грали у волейбол. Два рази в тиждень ходили у лазню. Також три рази в день включали гарячу воду для миття посуду.

У камері було 8 ліжок. Постійно ведеться відеоспостереження. Мобільних телефонів ні в кого з ув’язнених немає. Була в мене з собою машинка, щоб стригтися, то підзаробляв трохи перукарем. За ті гроші міг подзвонити додому. Але рідним не казав, що у тюрмі, не хотів, щоб хвилювалися.

До речі, українці у тюрмі нічого не роблять, бо зазвичай мають малий термін, а ті, хто сидить по 20-25 років, можуть навіть їхати на 5 днів у відпустку.

Я відсидів всього 93 дні. Як виходив, то дали 100 злотих на дорогу. Але, перебуваючи там, вкотре переконався, що ніколи не вір поляку.

Віталіна СВІТЛА

Коментарі

Наталя

15:00 05.05.2018

Можна ваші контактні телефони

18 серпня
Сьогодні
Вчора
16.08.2018
15.08.2018
14.08.2018
13.08.2018
12.08.2018
11.08.2018
10.08.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин