35 років очолює духовий оркестр Гущанської школи
-
-
>
-
>
-
>
2419
Усе життя Микола Сергійович Крук самовіддано плекає любов до одного з найніжніших видів мистецтва – музики. У неї він закохався ще у п’ятому класі. З того часу твердо вирішив стати музикантом.
31 травня Миколі Круку виповнюється 60 років. З нагоди ювілею про нього й пише газета «Новий погляд+» за 27 травня.
«А починалося все з того, що в Гущі був хороший колектив духовиків, переважно колгоспників, коли я ще навчався в початковій школі, − розповідає Микола Сергійович. – Керував спеціаліст із Нововолинська. Вони грали на урочистих заходах, у клубі, на весіллях. Та засновник виїхав із села − і без організатора оркестр замовк».
Почав хлопчина вчити географію, яка стала улюбленим предметом, бо молодий класний керівник вміла зацікавити учнів. Хоч і неблизько було до школи, та уроків не пропускав. Батько, ветеран війни, виховував усіх чотирьох дітей, Микола – наймолодший, відповідальними та дисциплінованими.
«Так закінчив школу і, не зраджуючи мрії, склав іспити в Луцьке культосвітнє училище, − продовжує співрозмовник. – Однак на відділення духової музики не вистачило балів, а на інше я не хотів. Вступив на навчання після демобілізації, та заочно. Відразу пішов працювати завідувачем клубу села Миловань.
Тоді молоді ще було багато, то й дозвілля цікаво організовували: готували концерти, інсценізації, танці були такі, що досі люди згадують. За хорошу роботу клуб преміювали комплектом труб для духового оркестру. І вже у 1982 році директор школи Євдокія Миронівна Вовчок запропонувала керівництво духовим оркестром. Так я і працюю вже 35 років».
Вчився азам роботи у мудрого наставника Леоніда Максимовича Пшави з Полапівської школи, який пішов у засвіти. Від нього перейняв молодий керівник і вміння організувати колектив, і налагодити стосунки, і працювати на результат.
Щоправда, вибороти перше місце в районі було вкрай важко: полапівці не мали рівних. Усе-таки один раз перемогли на огляді-конкурсі, то й в Луцьку тоді вибороли друге. Мали і перше, граючи за культуру, кілька років тому.
«Жоден загальношкільний чи районний захід не відбувається без духового оркестру, − приєднується до розмови директор Любов Миколаївна Самойліч. –
Він і у Польщі, і на звіті, і на дні села, без оркестру ми й не уявляємо життя в школі. Це завдяки Миколі Сергійовичу. Він у нас особливий. Ще досі діти грають на трубах колгоспного оркестру. Начищені до блиску як нові копійки. Збережено комплект із Милованя.
Форма оркестрантів теж у належному стані, хоч далеко не нова. До того ж, Микола Сергійович – чудовий соліст, любить народні пісні, особливо – волинські. Має вихованців, які пішли стежкою вчителя».
Дома, у Вишнівці, має невелике господарство: город, корову. Дружина захоплюється квітами, а Микола – вирощуванням овочів. Ще з дитинства улюблене заняття – рибалка. Найбільший упійманий ним карась важив 2200 г.
Хай же ніколи не згасає Ваша невтомна енергія і любов до музики та краси. Хай поважають колеги, діти і батьки, здоров’я міцного та оптимізму.
Галина ВАЩУК
