Чи вигідно заробляти на чорницях: опитавання жителів Любомльщини та Шаччини

Мабуть, чи не найбільш смачною та корисною ягодою більшість із нас назве лісову чорницю. І не дарма її друга назва – «золото українських лісів», адже багата на різноманітні вітаміни, з унікальним кислувато-солодким смаком  чорниця – це потужна зброя, яка допомагає впоратися з цілим букетом захворювань.

Недарма ціна на чорницю в останні роки б’є чи не усі рекорди. А в селах заготівлею цієї цілющої ягоди займаються цілими родинами, для яких це – чи не єдиний спосіб добре підзаробити в літній сезон та поповнити сімейний бюджет, пише газета «Новий погляд+».

Ще один спосіб заробити влітку для жителів Любомльського та Шацького районів – влаштуватися на збір лохини чи малини, плантації яких на теренах обох районів збільшуються з кожним роком у геометричній прогресії. На ці плантації, як і в ліс по чорниці, багато хто вибирається цілими родинами, бо кажуть, що так можна заробити значно більше. То чому люди йдуть заробляти «на ягодах»  - запитуємо у жителів громад. 

Тетяна, 42 роки, працівниця одного з закладів громади, Прип'ятський старостинський округ Шацької громади:

-Цього року на чорницях не буде великих зробітків, як у минулі роки, принаймні, у наших лісах. Кажуть,що ягода дуже швидко закінчиться, бо якщо минулого року ягідники були переповнені чорницею, то тепер є багато таких місць, де ягід зовсім немає. Для більшості сільських родин ліс – це спосіб заробити чималу копійку, бо не в кожного є можливість поїхати у Польщу на заробітки. Сьгодні чорниці приймають вже по 55 гривень за кілограм, і якщо родина з трьох-чотирьох людей іде в ліс, де кожден набирає приблизно по 8-10 кілограм, то в день можна заробити півтори-дві тисячі гривень.

Гроші від чорниць ідуть на те, аби зібрати дитину в школу, зробити хоч якийсь ремонт у будинку, бо зарплати навіть якщо в сім'ї обоє працюють, на все не вистачає.

Валентина, 44 роки, безробітна, село Радехів Вишнівської громади:

-Заробітків на чорницях чекаю кожного року, бо маємо двох доньок, одну – школярку, іншу – студентку коледжу. І хоч чоловік їздить у Польщу на заробітки, вдома також треба якось заробляти.  Цілий день брати ягоди я не маю можливості. Тому в ліс їду на три-чотири години, назбірую по 10-11 літрів. Добре те, що збирати чорницю ідеш тоді, коли тобі зручно: зранку чи в обідню пору. Ягід поки в лісі вистачає, а як буде далі – залежить і від людей, і від погоди. Також після того, як мине чорничний сезон, їжджу в Турійський район на плантації малини, хоча там – вже менший заробіток. Та усе залежить від ціни на малину. Минулого року її приймали по 52-53 гривні за кілограм.

В цьому році хочемо за ті гроші поїхати з донькою відпочити на Світязь, також зібрати дітей на навчання, бо більші діти – більші витрати. 

Тетяна, працівниця одного із закладів міста Любомль.

-Я вже декілька років поспіль, як і чимало хто з моїх колег, у період літньої відпустки їжджу на лохини в село Ростань. І якщо туди їхати цілими сім'ями, то можна заробити чимало. Бо  там треба чоловічу силу, аби носити ящики на далеку відстань, вистояти в черзі, аби здати ті ягоди, а це дуже важкий труд як для жінок. Якщо, наприклад, жінка збирає лохину, а чоловік носить,  то в день можна заробити по 800 гривень. Але є багато мінусів у таких заробітках: самим доводиться шукати транспорт, аби доїхати, заплатити шоферу; довго чекати порожніх ящиків на ягоди, в той час як ти можеш працювати.

 Їздила також велосипедом на малину в Вишнів, там заробляли по 150-160 гривень. Працювали з 9-10 до 5-6 години цілий день.  Чорниці збираю тільки для власних потреб.

Даша, 16 років, студентка, Головненська громада:

-В цьому році я ще не ходила по ягоди, але в минулому і позаминулому – так. Багато хто з моїх подруг та друзів також здавали чорниці, аби заробити гроші. Минулого року заробітки вдалі були, бо по перше, ягід було багато, по друге – живу недалеко біля лісу, то могла в будь-який час піти по ягоди. Найбільше в день я набирала 12 літрів. У нашому селі майже на кожній вулиці був пункт прийому, ціна на ягоди в них була приблизно однакова.

В цьому році я не планую ходити по ягоди, немає бажання. Хіба тільки для своїх потреб: насушити на зиму, закрити варення.

Іван, безробітний, Рівненська територіальна громада:

— По ягоди ми з дружиною ходимо кожного року, бо поїхати на заробітки в Польщу нема як: вдома треба сіно заготовити, і в полі дати раду, біля господарства. Часто в ліс беремо дітей, то разом минулого літа, як було багато ягід, здавали на 2,5-3 тисячі гривень. На що тратили гроші? В школу дітей зібрали, деяку сільськогосподарську техніку прикупили.

В нашому селі, як тільки починається сезон ягід, на вулицях майже нема людей: всі в лісі. Бо практично ягоди і поле – то єдина можливість заробити для тих, хто не може поїхати на заробітки.