Римачі: світлини 1920-1930 років

12 Вересня 2017, 09:18

6190

Майже на кордоні з Польщею, в Любомльському районі Волинської області, знаходиться давнє село Римачі.

У писемних джерелах перша згадка про нього датується 1442 роком. Відомо, що серед ряду сіл, переданих тоді польським королем Владиславом ІІІ Варненчиком (1424-1444) у володіння Кристину з Вільчиполя було також село Римачі, – повідомляє ВолиньPost

Цікава назва села викликає у дослідників багато питань. Одна із версій походження назви пов’язана з легендою, про те, що один чоловік ходив до Риму на поклоніння Папі Римському. Після повернення з Риму поселився на місці, де зараз Римачі. Довкола його садиби побудували свої житла інші люди. Так виник населений пункт Римачі, назва якого походить від слова «Рим». Проте в історичних джерелах підтвердження цьому факту немає.

Однією із версій назви села може бути назва ремесла, яким ймовірно займались місцеві мешканці. Мова йде про лимарство або римарство (на пол. мові rymarstwo) — це давній кустарний промисел пов’язаний з виробництво з вичиненої шкіри-сириці дрібних шкіряних речей (кінської збруї, ременів, гаманців).

З другої половини XVIII ст. «деревня Римачі» була в підпорядкуванні великого коронного гетьмана Браницького. Після Третього поділу Польщі в 1795 році село увійшло до складу новоствореного Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.

У 1849 році, після конфіскації земель у графів Браницьких, селяни села Римачі стають державними. У другій половині XIX ст. населений пункт увійшов до складу Бережецької волості Володимир-Волинського повіту. В ті часи більшу частину населення складало польське населення, яке здебільшого було католиками, а православні були приписані до церкви сусіднього с. Бережці. В 1892 році в Римачах було відкрито церковну школу грамоти.

Відомо, що на початку ХХ ст. в селі проживало близько тисячі мешканців. Перед Першою світовою війною у Римачах була невеличка католицька капличка та планувалось спорудження філіального костелу. В період Першої світової війни населення було евакуйоване до Катеринославської губернії Російської імперії. Населений пункт був зайнятий австро-угорськими військами. В цей час було відкрито польську школу.

В 1926 році було створено комітет зі спорудження костелу в селі, який вирішив збудувати тимчасову дерев’яну капличку, яку було освячено 12 квітня 1927 року.

21 червня 1928 року костельний комітет отримав проект храму, виготовлений інженером Тадеєм Крафтом із Ковеля. 19 травня 1929 року єпископ луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутньої святині.

Будівельні роботи проводились нелегально, бо державні органи лише 25.03.1930 р. затвердили проект храму та 31.03.1930р. дали дозвіл на його будівництво. Новий храм був освячений в 1933 році, проте оздоблення костелу та його оснащення тривало далі. Через брак коштів не були добудовані вежі та огорожа.

У 1929-1930 роках в селі Римачі відбулося переміщення села: частину мешканців було виселено на хутори Стружки, Підрудівка, Зарудівка, Почернів'я, Підострови, Ягодин.

У 1939 році Римачі приєднали до Радянської України. Після зайняття населеного пункту радянськими військами, населення села збільшилося за рахунок переселення з хуторів. Тут організовано колгосп, відкрито школу, дитячий будинок для сиріт, відділення зв'язку, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт.