Заробітчанство: добро чи шкода. Думки жителів Любомльщини та Шаччини

Понад 90% заробітчан не планують шукати роботу в Україні, а от до Польщі чи в інші країн дедалі частіше стали виїжджати українці на постійне проживання.

Такі дані наводить аналітична служба «OLХ- робота» згідно з результатами лютневого опитування серед 7700 українських шукачів роботи. «63% українців, котрі шукають роботу, планують працювати за кордоном або розглядають такий варіант. Серед головних причин: безробіття в Україні, вищі зарплати й кращі умови праці. Більшість шукачів виїжджають на сезонні роботи, проте кожен третій шукає працевлаштування на довший термін. 93% опитаних планують і надалі працювати за межами України попри пандемію», - йдеться у дослідженні. Натомість виїхати на заробітки за кордон планують 33% опитаних українців, котрі раніше за кордоном ніколи не працювали, 67% опитаних виїжджають на сезонні роботи, пише газета «Новий погляд+».

Найбільш «популярними» для українських заробітчан є країни Євросоюзу: 50% обирають Польщу, 11% - Чехію, 9% - Німеччину, 2% - Литву, 1,5% - Словаччину. Головними причинами виїзду за кордон називають високі заробітні плати (60%), складне фінансове становище сім’ї (39%), безробіття в Україні (35%).

Зокрема, зростання рівня безробіття на тлі пандемії за рік з 8,5% до 9,9% змушує все більше українців задуматися над закордонними заробітками. Причиною того, що українці частіше стали «поглядати» у бік закордонних роботодавців, називають падіння реальних доходів українців. За даними Державної служби зайнятості, станом на січень 2021 року понад 485 тисяч українців не мають роботи. І не важко здогадатися, де частина з них буде шукати собі роботу…

З одного боку, завдяки заробітчанам економіка України щороку збагачується, за приблизними підрахунками, на 14-16 мільярдів доларів. Але експерти вважають, що в Києві вже почали хвилюватися з того, що, за прогнозом Нацбанку, заробітчани у 2021 році  перекажуть в Україну на 2 мільярди доларів менше, ніж торік.

З іншого боку, Україна втрачає цінні кадри, кваліфікованих спеціалістів, котрі найближчим часом навіть не думають повертатися в Україну.

То що ж думають про заробітчанство жителі Шаччини та Любомльщини – читайте.

Олена Гуж, колишня працівниця ліквідованої Шацької РДА.

3

– Звісно, що заробітчанство позитивно впливає а економіку України, бо варто проаналізувати, скільки коштів вони привозять своїм родинам, а ті, в свою чергу, витрачають їх вже тут. Окрім того, в нашій державі дуже важко знайти роботу, де б люди отримували такі ж зарплати. Тим більше, що тепер йде масове скорочення держслужбовців, закривають свою діяльність підприємці… Звісно, не всі зможуть поїхати на заробітки, бо в когось – хворі батьки чи малі діти, інші сімейні обставини. Якби держава забезпечувала людей робочими місцями, то вони нікуди не їхали б.

Леонід Богдан, приватний підприємець, м. Любомль.

1

– В заробітчанстві є свої плюси і свої мінуси. Плюс в тому, що в Україну ввозяться чималі суми, бо заробітчани – як інвестори, які вкладають кошти в нашу економіку. Мінус в тому, що багато сімей через тривалу відсутність одного з членів родини розпадаються. Після тривалого перебування за кордоном люди не завжди хочуть повертатися в Україну, перетягують до себе своїх родичів, бо швидко звикають до хорошого життя: гідної зарплати, європейського рівня життя, соціальних гарантій. Навіть якщо живуть у винайманій квартирі чи будинку.

Відтік робочої сили за кордон впливає і на місцевих підприємців, адже знайти кваліфікованого майстра стає проблемно. А втримати такого спеціаліста високою, європейською зарплатою середньостатистичний підприємець не в змозі. Негатив заробітчанства ще й  у тому, що люди не завжди думають про пенсію, про те, як вони житимуть в старості. Вони живуть сьогоднішнім днем.: купують авто, зводять будинки…

Державі треба було давати можливість заробляти людям на місці, створювати робочі місця, стимулювати підприємництво, виробництво. З іншої сторони, люди їдуть за кордон не від хорошого життя. А в останні роки обирають для заробітків не тільки Польщу, а й США, Канаду, Ізраїль.

Віталіна, працівниця одного з закладів Любомля, 28 років.

– Якщо брати до прикладу Любомль, то в нашому місті брак робочих місць. Тому люди їдуть заробляти гроші за кордон., забезпечувати свою родину. З іншої сторони, студентам після університету чи коледжу практично неможливо влаштуватися на роботу без зв'язків, лобіювання знайомих батьків чи їхніх друзів. І виявляється, що для молоді немає роботи. Це палка з двох кінців.

Я також їздила на заробітки, хоча для мене це був не основний, а додатковий заробіток. Я працювала в готелі спочатку прибиральницею, потім – на кухні допомагала шеф-кухарю, а вже після того, як добре вивчила мову – на рецепції. Насправді старанним та ініціативним заробітчанам закордонний працедавець дає можливість кар'єрного росту, стимулює до розвитку.

Юрій Ліпич, директор Любомльської філії Волинського ОЦЗ.

– Те, що люди їдуть до Польщі, звичайно, недобре, бо вони піднімають економіку сусідньої держави, а не нашої. Знову ж таки, трудову міграцію теж не можна вважати позитивним фактором.  З іншої сторони, люди тут не мають можливості знайти нормальну роботу з достойною заробітною платою, щоб утримувати сім'ю. Та й не з доброго дива люди їдуть на заробітки. Тому однозначно сказати, добре це чи погано для нашої держави – не можу.

З початку карантину в нас, в Любомльському районі, практично не було створено нових робочих місць, натомість маємо майже 250 скорочених посад по регіону. Це дуже багато. Якщо підприємці і наймали когось із працівників, то це не впливало на ринок праці. Остання структура, яка створила нові робочі місця в Любомлі, це супермаркет мережі АТБ.

Не в кращому стані аграрні підприємства, будівельні організації. На сьогодні в нашій службі 430 осіб  отримують допомогу по безробіттю, натомість  - лише 30 вакансій, з яких 2/3 – уже майже заповнені, тобто люди вже проходять стажування. Вакансії, в основному, є для робочих професій, натомість на обліку в нас переважно люди з вищою освітою. Як варіант легалізації заробітчанства є декларування доходів та сплата внесків до фондів, щоб людям зараховувався страховий стаж. Але людей треба зацікавити в цьому.

Завдання держави сьогодні – створити умови для розвитку бізнесу, підприємництва, виробництва, щоб люди мали якщо не високий, то хоча б стабільний заробіток.

Лариса Куран, майстриня-вишивальниця (смт Шацьк)

1

– Для родини заробітчанство – це, звісно, недобре, бо діти не бачать тривалий час батьків, батьки не бачать, як ростуть їхні діти, не можуть достатньо приділяти їм своєї уваги, виховувати. Для держави заробітчанство дає свій плюс, бо вони привозять і переказують своїм рідним чималі гроші.

До початку карантину часто їздила на сезонні заробітки до Польщі, і могла порівняти, скільки люди заробляють за кордоном і в нас. Хоча є професії і в нас, де отримують великі зарплати. Можливо, і наші люди тут, в Україні могли б заробляти не менше, але бояться відповідальності за бізнес, бо в нас нема законів, які реально захищали б таких підприємців. З іншого боку, ми бачимо успішні приклади у Вінницькій, Хмельницькій, Київській області, де розвивається вирощування овочів у теплицях. Тобто українці можуть творити бізнес і в себе, а не працюючи на польського пана.

Віта ШЕПЕЛЯ