Художниця з Любомля: «Улюблене заняття все ж перемогло при виборі професії»

Щорічно в другу неділю жовтня відзначається День художника. Цьогоріч воно припадає на 11 жовтня. Це свято тих, хто дивиться на світ не із усім звиклого ракурсу, а через призму внутрішніх переживань. Воно об’єднує людей, які нестандартно мислять, сприймають навколишнє середовище та все, що в ньому відбувається як щось неймовірне та неповторне, що потребує негайного відображення.

Певно недаремно 9 жовтня 1998 року Президент України видав Указ «Про День художника», адже саме осінню природа особливо різнобарвна та мальовнича. Кожен листочок, тріпочучи на вітрі, наче шепоче: візьми пензлик і намалюй мене, бо я ж скоро відлечу у вирій. Ну і як можна оминути чи просто не помітити цей колорит кольорів?!

Кристіна Яковенко з Любомля ніколи не була байдужою до прекрасного. Її душа завжди прагнула виплеснути на полотно свої почуття, розуміння та бачення.

– Народилася в місті Коростень Житомирської області в 1999 році. В сім’ї, окрім мене, виховувалася ще молодша сестра, – розпочинає розмову Кристіна. – Перший та другий клас я навчалася в школі міста Хорошів, бо деякий час мешкали на татовій маленькій Батьківщині, а в третій пішла вже в Любомлі, бо батьки переїхали сюди на постійне місце проживання.

У 2016 році дівчина закінчила школу. Постав вибір: яку ж професію обрати? Можливо стати психологом?! Але улюблене заняття все ж перемогло. Планувала вступати у Львівську національну академію мистецтв, але так склалося, що Кристіна ось вже п’ятий рік навчається в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні на мистецькому факультеті за спеціальністю живопис. Це один із найбільших вищих навчальних закладів у східній Польщі.

1

– Зміни – це завжди складно. Настільки радикальні, як переїзд в іншу країну, (нехай тільки на час навчання) викликають цілу гаму емоцій: від легкої невпевненості до справжнього страху. Тут хвилюєшся, як вступаєш в український виш, а про закордонний і мови немає. Лякає  іноземна мова, хоча й багато чого розумієш, бо в прикордонній смузі живемо, але все одно не досконало ж, – каже дівчина.

Студентка розповідає, що їй було важко адаптуватися, бо за характером не надто комунікабельна. Вона за особистісним типом інтроверт: зосереджена на внутрішньому світі. Ніколи при зустрічі не почне розмову перша. Але з часом звикла та поринула в новий та ще непізнаний коловорот подій. До того ж на Кристіниній спеціальності половина студентів українці, що значно полегшувало спілкування спочатку.

– Я не балакуча. Вважаю, що навіщо говорити, коли набагато цікавіше спостерігати за іншими, робити висновки, адже в поведінці людини та мові її тіла більше правди, ніж в словах. Стараюся сумлінно вчитися та працювати, щоб не розчарувати людей, які вірять та підтримують мене, – веде розмову далі Кристіна.

1

– Зараз мова йде про батьків, які не сказали: йди на стоматолога, бо малюванням нічого не заробиш, про вчителів, а саме Оксану Богуту, яка сказала мені перед вступом слова, які неодноразово згадую у важкі моменти. Сенс їх дуже простий: будь собою та не намагайся видатися тим, ким ти не є. Ну і, звісно, Наталю Леонідівну, яка вчить не лише малюванню, а й людяності, любові до ближнього й світу загалом.

На першому курсі, на відміну від старших і впевнених одногрупників, які точно знали, що вони художники, Кристіна почувала себе не комфортно. Але дуже скоро неї помітили викладачі за скромність, працьовитість та жагу до знань. Особливо гарно відгукується дівчина про свого наставника та куратора дипломної роботи Анну Баранську, яка одним словом направляє на стежину пізнання самої себе.

Часто молода мисткиня засиджується в університеті допізна. Їй імпонує тиша, спокій та повне заглиблення в свій внутрішній світ. Вона надихається красою природи, її мінливістю. Адже нас оточує стільки прекрасного, на що варто зосередити увагу, але люди через щоденні клопоти не помічають цього. Кристіна дуже любить українську міфологію, про що говорять її картини. На багатьох можна побачити богинь, які просто виринають з вигаданого світу мрій. Їх образи досконалі, чудово передано емоції. Тут є у що вдуматися, щоб зрозуміти суть.

2

– Любов до малювання зародилася в мене ще з садочка. В шкільному віці відвідувала художній гурток у Будинку школяра. Брала участь в конкурсах, що допомагало розвиватися як майбутньому художнику. Не пам’ятаю, в якому класі почала ходити на заняття до Наталії Блонської. Як приїжджаю додому з навчання, то й тепер навідуюся до неї, але вже не тільки як учениця. Хочеться подарувати їй частинку тепла, бо вона ж самовіддано навчала мене тонкостям справи, яка в майбутньому може стати головною в житті, – з неприхованим трепетом мовить молода художниця.

Під час карантину Кристіна чаклувала над дизайном ЗДО №2 міста Любомль. Колектив дошкільного закладу, батьки вихованців і діти дуже задоволені її роботою.

˗ У перший вересневий день, після довготривалої перерви, відкрив свої обійми для вихованців дитячий садок №2. Усіх чекав приємний сюрприз, адже колись сірі та незатишні коридори засяяли новим дизайном та кольорами. Зробила для діток приємний сюрприз молода художниця Крістіна Яковенко. Їй  допомагали Олександра Яковенко та Дарія Громик. Результат перевершив усі сподівання: захопливий сюжет, кумедні малюнки, яскраві фарби. Садочок оновився завдяки високому професіоналізму, бездоганному смаку та таланту молодих ентузіастів.

4

4

3

4

3

4

3

2

2

1

1

3

2

Ірина МАЇЛО.