Медсестри операційного блоку Любомльської лікарні допомагають рятувати людські життя

Медсестри стали незмінними помічниками лікарів, їхньою правою рукою, допомагаючи тим рятувати людські життя.

Професійно, злагоджено, оперативно та рішуче в будь-якій ситуації звикли діяти медичні сестри операційного блоку Любомльської лікарні. 

Про це повідомляють на сторінці Любомльського ТМО у фейсбуці.

Підготовка до операцій, допомога хірургам, травматологам та гінекологам під час оперативних втручань – це основне завдання п’ятьох медичних сестер операційного блоку: Ольги Залевської, Світлани Богдан, Діани Трухонь, Тетяни Подубецької та Тетяни Богуш.

12 років медсестрою в лікарні працює Ольга Залевська, з яких 9 – в операційному блоці. Після навчання у Ковельському медичному коледжі пішла працювати у хірургічне відділення Любомльської лікарні, а потім дівчину, котра з усією відповідальністю бралася до роботи, перевели в операційний блок.

«З дитинства тягнуло до медицини. Скільки пам’ятаю, улюбленою грою була в лікарів та медсестер. Тому в іншій професії себе не уявляла. У коледжі, звичайно, вчитися було важко, адже викладачі ніколи не допускали «халяви» та вимагали лише досконалих знань», – розповідає Ольга Анатоліївна.

Робота пані Ользі дуже подобається, радіє, що потрапила хоч і в невеликий, але дружній колектив операційної. «Асистувати лікареві під час операції для медсестер – велика відповідальність. Треба чітко підготувати усе, знати хід того чи іншого виду операцій, миттєво реагувати на кожне слово лікаря», – ділиться медсестра.

1

Уважність, точність рухів, зосередженість, беззаперечне виконання завдань лікарів – це те, чого вимагається в операційній від медсестер. А тому ця робота – не кожному під силу. Окрім того, в день, буває, роблять від 2 до 7 операцій, на кожній з яких обов'язково має асистувати медсестра.

Бути присутньою на операціях, каже Ольга Анатоліївна, не страшно, звикла до усього: крові, травм…

То ж багато хто з медсестер-початківців не витримує такого фізичного та психологічного навантаження, і через деякий час переходять працювати в інші відділення. «Тут залишаються лише найбільш стійкі та витривалі», – каже медсестра, та пригадує свій перший день в операційній, де довелося бути присутньою на п'ятьох операціях: апендицит, грижі… Тож у роботу, як каже, одразу увійшла з боєм!

Своїм досвідом завдячує колегам по «цеху» – Тетяні Богуш, Тетяні Подубецькій та Раїсі Мосієвич, котрі з радістю допомагали та вчили молоду колегу.

Світлана Богдан працює в команді операційних медсестер лише з січня цього року. До того майже 10 років була старшою медсестрою у хірургічному відділенні. Професію медика, як зізнається у розмові, обрала тому, що любить допомагати людям, до вподоби насичений рухом розпорядок медсестри.

«Це – ніби мій внутрішній поклик, хоч і розуміла, що така професія – це велика відповідальність», – зізнається Світлана Вікторівна. Тому для навчання обрала Ківерцівський медичний коледж, після завершення якого працювала старшою медсестрою у хірургічному відділенні.

«В операційній кожен момент маємо бути на сторожі, уважно стежити за ходом операцій та вказівками лікаря. І кожну мить ти зрозумієш, що від злагодженої роботи усієї команди залежить людське життя».

Першу операцію, на якій асистувала у січні, медсестра пам'ятає дуже добре: під час кесарського розтину допомогли з'явитися на світ новому життю – дівчинці. Те, що доводиться щодня бачити на операційному столі людей, котрі потребують допомоги, навіть постраждалих в аваріях чи інших нещасних випадках, не відлякує Світлану Вікторівну, а навпаки, стимулює ще з більшим ентузіазмом братися за роботу.

1

А за наставництво дякує тепер уже пенсіонерці Галині Василівні Домаль, котра працювала старшою медсестрою у хірургічному та травматологічному відділенні, на новому місці – своїм теперішнім колегам, котрі завжди допоможуть, порадять, підкажуть.

Діана Трухонь – наймолодша за віком медсестра у операційній. У липні буде рік, як вчорашня випускниця Ківерцівського медичного коледжу прийшла працювати у травматологічне відділення Любомльської лікарні, разом з тим ходила на своєрідне навчання в операційну. Робота, зізнається, дуже цікава, адже теорія у коледжі – це одне, а от вміння застосовувати уміння на практиці – це вже зовсім інше.

Робота в операційній цікава ж дівчині тим, що дає можливість вчитися новому, адже допомагати доводиться і хірургам, і травматологам, і гінекологам. А це – новий досвід та нові уміння. До усіх нюансів роботи в операційній звикла швидко, а старші колеги – Тетяна Подубецька, Ольга Залевська та Тетяна Богуш допомогли дівчині швидко адаптуватися, зрозуміти найменші тонкощі роботи, навчити. З лікарями їй працювати легко, хоч і в кожного з них – свої вимоги.

Читайте також: Травматологи Любомльської лікарні опанували нові методи лікування

Понад 13 років в операційному блоці працює Тетяна Подубецька. У неї – свій шлях до операційного блоку. Родом із Тернопільщини, дівчина чотири роки поспіль намагалася вступити до медичного коледжу, зрештою, наполегливість дала результат. Після закінчення коледжу зі спеціальністю «Акушерство» працювала на Тернопільщині на швидкій, потім – в амбулаторії у сусідньому селі та патронажною медсестрою – у рідному. Після заміжжя потрапила на Волинь, де з 2006 року працює у Любомльській лікарні.

Спочатку – робота у хірургічному відділенні, а потім – і операційний блок загартували та дали нові навики медику. Звикла до колективу, до напруженого робочого дня, щоденних операцій. Першу, до речі, пам’ятає й до сьогодні, адже її поставили допомагати при першій операції, яку провели травматологи. Раїса Сергіївна Мосієвич стала першою наставницею, завдяки котрій черпала усі знання та специфіку роботи операційної бригади.

«В операційній ми повинні наперед передбачати хід операцій, підготувати відповідні набори інструментів. Лікар та медсестра під час операцій мають розуміти один одного не те, що з першого слова, а з першого погляду. На цьому, думаю, й будуються міцні та успішні робочі стосунки, а головне – залежить успіх операцій», – переконана Тетяна Володимирівна.

Разом із лікарями, котрі опановували нові методики ведення операцій, довелось вчитися новому й медичним сестрам: їздити на курси з ендопротезування кульшових суглобів, опановувати допомогу гінекологам при проведенні лапароскопії.

Найбільш досвідченою серед своїх колег є Тетяна Богуш. Понад 20 років вона є незмінною помічницею любомльських лікарів на будь-яких операціях. Загалом же медсестрою жінка працює 33 роки.

Читайте також: Любомльські травматологи прооперувати онкохвору мешканку Шацького району

Стати медиком її надихнув дядько-лікар, котрий навчався у Чернівецькому медінституті. «Самі, без батьків, будь-яких зв'язків та домовлянь після 8 класу поїхали з подругою вступати до Ковельського медучилища. На третьому курсі на практиці у Турійській лікарні довелося допомагати на операції такому відомому на Волині та Україні хірургу, як Любомир Валіхновський», – розповідає Тетяна Борисівна.

На перших хірургічних операціях, каже, страшно не було, а навпаки, цікаво. А їх, за понад 30 років роботи, було у Тетяни Богуш тисячі.

«Всякі випадки були на операційному столі. Але ти мусиш усі свої проблеми та негаразди завжди залишати за порогом, як тільки переступаєш операційний блок. Роздумувати, що і як зробити, коли на столі – людина після, наприклад, аварії, немає часу. Потрібно бути завжди напоготові та чітко знати, що робити. Не кожен зможе по 3-4 години вистояти поруч з лікарем в операційній, а коли вдень заплановано ще декілька операцій – узагалі важко», – розповідає жінка.

А в Міжнародний день медичної сестри зичить усім своїм колегам міцного здоров'я, родинного затишку та, зрештою, гідного поціновування їхньої нелегкої роботи державою, адже за цим стоїть життя і здоров'я людей.

1

1