Леся Українка та родина Косачів часто бували на Любомльщині

Дослідники життя і творчості Лесі Українки говорять, що відома письменниця свого часу перебувала на Любомльщині.

Про це повідомляють на сторінці Любомльського краєзнавчого музею у фейсбуці.

Це питання привертає увагу дослідників вже довгий час. Так, у 60 роках минулого століття професор філології Одеського університету, уродженець Любомля Назарій Букатевич, перебуваючи в експедиції в Любомльському районі, відвідував село Бережці, де розпитував місцевих старожилів про перебування тут видатної письменниці. Значну увагу питанню приділяли волинські науковці Олександр Рисак, Олекса Ошуркевич. Нині одними з кращих досліджень на цю тему є публікації волинських краєзнавців Олександра Остапюка та Любові Мержвинської.

Багато інформації про перебування Лесі Українки на Любомльщині у виданні «Леся Українка. Хронологія життя і творчості», підготовленому її сестрою Ольгою Косач-Кривинюк. Так, у 1888 році Леся Українка разом із матір’ю їздила із Колодяжного у Варшаву.

«….в квітні чи травні Леся з матір’ю їздила з Колодяжного на кілька день до Варшави, щоб порадитися з лікарями про хвору ногу. Проф. Краєвський радив операцію, інші лікарі вважали, що для недокрівної, кволої Лесі операція небезпечна. Призначили купелі влітку. Поки що казали носити «апарат».

Очевидно, що дорога Косачів мала б проходити через Любомль, залізницею «Ковель-Холм», й далі на Варшаву.

В іншому місці знаходимо більш детальну інформацію:

«1892. В червні Леся з матір’ю збиралася їхати до Гадячого на все літо, але не поїхала туди, а з молодшими сестрами й братом поїхала в село Бережці близько Любомля (третя чи друга станція від Ковеля в напрямку Холма) і там купалася в річці Бузі. Жила в будинку школи. Чулася Леся краще, ходила без апарату двічі на день купатися. В половині липня погода зіпсувалася, похолодніло і довелося Лесі повернутися до Колодяжного, бо їй лікарі забороняли купатися в холодній вод».

Пізніше, в листі до Михайла Драгоманова Леся Українка писала: «Я цілий рік буду вдома (бо пробування на Бугові я не вважаю за пробування на чужій стороні) і, здається, се буде добре для мене», де також, ймовірно, мається на увазі село Бережці. Очевидно, що родину Косачів до Бережців запросив тодішній священник Юліан Миляшевич. В цей же рік тут освятили нову Покровську церкву.

З пізніших видань творів Лесі Українки, маємо відомості про ряд пісень записаних видатною письменницею та її рідними в місті Любомль та селі Бережці.

У творчій спадщині Климента Квітки, чоловіка Лесі Українки, серед пісень записаних самою поетесою, є ряд, які походять з міста Любомль: «Ой коли б я знала», «Мати моя, матусенько», «Світи місяцю, не вечорися,», «Про Нечая», «Пісня про Бондарівну», «Зажурився щиголь». Поруч з ними виділяється пісня «Ой там за гаєм, гаєм зелененьким», записана Михайлом Косачем, братом Лесі Українки.

Читайте також: Леся Українка жила в Бережцях та записала на Любомльщині пісенні мелодії

Відношення до Любомльщини мав також і батько Лесі Українки – Петро Косач, на той час голова Ковельсько-Володимир-Волинського з'їзду мирових посередників. Виконуючи посадові обов’язки він часто бував на теренах регіону. Зокрема, в 1894-1896 він вів справу міщанина з Любомля Толочка І.І. про надання йому на викуп земельної ділянки у Володимир-Волинському повіті.

Про справи на Любомльщині він писав пізніше у листі до своєї дружини Ольги Петрівни (Олена Пчілка – авт.) від 26 січня 1898 року:: «Вот только что вернулся из Любомля». В листі є згадка, що 24 січня чиновник перебував в селі Згорани. В листі від 17 червня 1907 року до дружини знаходимо між іншим:» 20 думаю сьездить в Ковель, чрез 3 дня в Сушично, там в Любомль и над границей в Скобелку».

Як бачимо, перебування Лесі Українки та членів родини Косачів на Любомльщині є ще одною цікавою сторінкою в житті видатної української письменниці та перекладачки.