«Прокинулась зранку і зрозуміла – треба йти в армію»: медичка 14 бригади із Радехова
-
-
>
-
>
-
>
2975
Джерело: 14 механізована бригада
Воїн і боєць – це не про стать і не про фізичну силу…
Ця сонячна і усміхнена дівчина – бойова, в усіх сенсах цього слова, медичка одного з підрозділів народженої та загартованої в боях 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Тетяні Котюк із Радехова, що на Любомльщині, лише 20, однак в умінні приймати рішення, ставити перед собою цілі й досягати їх та позитивно сприймати життя з усіма його викликами Тані можуть позаздрити досвідчені чоловіки. До служби в князівській бригаді дівчина, медичка за освітою, працювала в лікарні за місцем проживання, – фельдшером на «швидкій» і медичною сестрою в приймальному відділенні, – повідомляють на сторінці-facebook 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
«Довелося відчути, і що таке робота в реанімаційному відділені, – пригадує Тетяна. – Повірте, усе це – неабияка фахова школа. А ще іспит на стресостійкість і витримку. Тож коли йшла служити, знала, що усьому зможу дати раду».
Про те, як прийшло рішення стати військовослужбовцем, Таня розповідає, усміхаючись. Так, мовляв, і так: «прокинулась зранку, відкрила очі, і розумію, - треба йти в армію!» Насправді ж, всі, кому пощастило знати Тетяну, впевнені – за її заливчастим заразливим сміхом криється надзвичайно глибока вдумлива натура, внутрішній стержень, який робить її справжнім бійцем, і знання, завдяки яким вона здатна у найкритичнішій ситуації не розгубитися і врятувати життя побратимові.
«Насправді, якось до нас на приймальне відділення з нирковим нападом потрапив ветеран АТО, – пригадує дівчина. – Ми з ним довго говорили, він багато розповідав, і ця зустріч щось перевернула в мені. Після неї я, практично, миттєво, й прийняла рішення йти служити. Йшлося не про гроші чи якісь там пільги, а скоріш за все, про те, аби бути корисною для своєї Батьківщини, для тих, хто її захищає, і випробувати себе… Батьки спочатку були трохи шоковані, але прийняли мій вибір, і зараз пишаються мною…
А я про своє рішення жодного разу не пошкодувала. Тут, у нашій бригаді, в колективі, до якого я щиро прив’язана, – я на своєму місці. Головне: я знаю, що маю необхідні знання та навики для того, аби врятувати людину, навіть при тому, що медик, а тим більше, медик на фронті – це людина, яка постійно, щоденно вчиться, тому що не буває однакових випадків, однакових поранень і просто хворих… А тому маю постійно працювати над собою, невпинно вдосконалюватися.
У планах дівчини – здобуття вищої медичної освіти в одному з провідних медичних університетів України. І про фах Таня мріє непростий – хірурга чи реаніматолога, а ще обов’язково хоче на військову кафедру.
Як відомо, кілька років тому в Україні з’явилася перша жінка – генерал-майор медичної служби. І хтозна, можливо, колись генеральські погони носитиме і наша Тетяна.
