Відоме волинське подружжя письменників радить не боятися перших невдач
-
-
>
-
>
-
>
1634
На довгоочікувану зустріч із відомими у всій Україні майстрами слова Волині Надією Гуменюк і Володимиром Лисом у гімназійному залі зібралися учні-старшокласники, ті, хто пробує засівати свої золоті зернята, вчителі української мови і літератури трьох шкіл міста, сіл Запілля та Скиби.
З життєвим і творчим шляхом ознайомила присутніх заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель української мови та літератури, організатор заходу Оксана Романюк.
Про те, де і як брала героїв своїх прозових творів розповіла Надія Гуменюк, українська поетеса і прозаїк, заслужений журналіст України, автор понад тридцяти книжок, лауреат премій імені Лесі Українки, Олександра Олеся та інших.
«Майже у кожному селі є бабуся, яка може розповісти цікаві не тільки побутові, а й історичні факти. Саме з таких джерел взяті події, покладені в основу роману «Вересові меди», який нагороджений першою премією на Міжнародному літературному конкурсі романів, кіносценаріїв, п’єс та творів для дітей «Коронація слова». Читач дізнається і про дружбу, і про кохання, про заздрість і щирість душі».
Надія Павлівна прочитала свої нові вірші, а також стисло охарактеризувала повісті для дітей, зокрема, «Зустріч на Босому мосту». Розповіла, що прототипом останнього роману «Танець білої тополі» є житель м. Любомля, відомий у минулому костоправ Василь Нікітіч, а жіночий образ – акторка театру з Луцька.
«Сюжетів для книг є багато, цікавих, давніх і сучасних, потрібно вибирати злободенні», – зауважила письменниця.
Володимир Лис, уродженець Згоран, значну частину односельців відтворив у своїх повістях і романах, а найперше – тих, чия любов до внуків була безмежною – бабусю і дідуся.
«Образ баби Пелагеї – це втілення мудрості, яка знайшла художнє висвітлення в прислів’ях і приказках, замовляннях і рецептах, казках і легендах. І все це в одній невеличкій книзі «З сонцем за плечима». Образ діда зустрічаємо у романі «Століття Якова». Нещодавно цей твір екранізовано. І хоча в ньому багато неправдивих сцен, але добре, що з’явилося українське кіно», – наголосив Володимир Лис.
Учасників зустрічі цікавило, чому подружжя письменників не пише спільного роману?
«У нас різні стилі, різне бачення естетичних ідеалів не дає підстав для спільного твору. Зате ми є першими читачами і першими критиками одне одного», – відповіла Надія Гуменюк.
Запитували у Володимира Савовича, чому не пише прогнозів погоди, на що він відповів:
«Коли я спрогнозував гарну погоду, а два тижні йшов дощ – і в одного начальника сіно зогнило, а таких випадків було кілька, то вирішив, що ліпше бути письменником», – і розповів анекдот, чим дуже здивував дітей.
Учнів цікавили, які твори і яких авторів їм доцільно читати.
«Сподобалося те, що письменники радять не боятися перших невдач, коли приходить муза, а креслити і знову писати, – розповіла дев’ятикласниця Марійка Пилипчук.
Одинадцятикласників Вікторію Вигнанчук і Вадима Галазюка зацікавило повідомлення Володимира Лиса про замок Браницьких: хто не брався за перо, щоб описати його, помирав. Чи це збіг обставин, а чи щось інше – невідомо. Але ті учні, які хочуть щось написати про цю історичну пам’ятку, поки від планів відмовилися.
Насамкінець гостям подякували за змістовну зустріч, а всі охочі мали можливість придбати книги з автографами і зробити світлини з письменниками на пам’ять.
