Любомльські випускники зробили допис-згадку про свою першу вчительку

У далекому 1994 році на Перше вересня у 5-А об’єднали  кращих учнів із трьох паралельних початкових класів, класним керівником якого стала досвідчена вчителька англійської мови – Лідія Трохимівна ЗАДВОРНА, яка згодом була однією з найближчих людей для кожного в цьому класі. А 30 вересня Лідія Трохимівна відзначала ювілейний День народження.

Пройшли роки, але п’ятикласники 1994-го року досі не забули про скою класну керівничку й зробили про неї допис-спомин у ЗМІ, – повідомляє «Кордон» із посиланням на статтю у газеті «Наше життя» (2 жовтня 2019 року).

«Пригадую найперший цікавий її урок… Лідія Трохимівна з натхненням називає англійською всі предмети, які знаходяться в кабінеті. Зачаровано слухаю, намагаюся запам’ятати, та спочатку, природно, нічого не виходило. Чути ж її вимову англійською, таку незвичайну і нову (бо вивчення іноземної почалося лиш із п’ятого класу) хотілося із задоволенням.

Потяг до пізнання та вимогливість до самого себе поряд із талановитим поданням свого предмета – успішно виховувала й розвивала в кожного з нас наша Лідія Трохимівна. Окрім цього, вона проводила й багато позашкільних заходів.

Найбільш пам’ятні – інтелектуально наснажена гра «Поле чудес» та розважальна  – «Кохання з першого погляду». Незважаючи на те, що дівчат у нас було майже втричі більше, ніж хлопців, задіяні були всі, бо Лідія Трохимівна – дуже майстерний організатор. А скільки з її пильною та мудрою турботою відбулося дискотек у класі, тематичних розваг, то й не злічити!

Її виняткова доброта душі виявлялася завжди, коли хтось із однокласників хворів, довго не ходив до школи. Тоді з ініціативи нашого класного керівника ми відвідували тих, хто перебував на лікарняному. Всім класом злагоджено йшли в гості, звеселяли й підбадьорювали шкільного товариша, який тимчасово нездужав, і таким чином – росла й міцніла учнівська дружба», – пригадує учениця цього класу Юлія Хвас.

Ось як про свою наставницю у школі згадує випускниця 11-А класу 2001 року Ольга Сінькова-Кравчук:

«У мене багато чудових спогадів про шкільні роки, рідний клас та дорогу Лідію Трохимівну. Цей незабутній період подарував мені щирих друзів та безліч неймовірних, щасливих миттєвостей. Гуртом ми вміли водночас і добре вчитися, й жартувати, й викидати несподівані «коники», які додавали трохи сивих волосин класній керівничці.

Пам’ятаю, як на одній з виховних годин Лідія Трохимівна провела з нами вправу «павутинка дружби». Ми передавали з рук у руки клубочок ниток й при цьому казали одне одному щось приємне. Всі тоді трохи ніяковіли й хихотіли від цих несміливих компліментів, а клубочок в той час танцював класом і непомітно творив свою магію. Уже вісімнадцять років минуло від нашого випуску зі школи, а ця символічна «павутинка дружби» досі єднає наш 11-А клас. Ми такі ж згуртовані, цінуємо наше спілкування, спішимо на зустрічі однокласників з різних куточків України.

Мабуть, все було би інакше, якби всі ці роки поруч з нами не було такої мудрої наставниці, яка щиро ділилася з нами своїм досвідом. Навряд чи тоді ми все чули й до всього дослухалися, але зараз вже достатньо дорослі, щоб оцінити, наскільки важливою була її участь в житті кожного з нас. Дорога Лідіє Трохимівно, дякуємо Вам за те, що вміли нас розуміти й пробачати усілякі вибрики, оминати гострі кути, вчили дружити, зберігати таємниці, підтримувати одне одного. Живіть багато років і неодмінно в доброму здоров’ї!»

Незважаючи на те, що випускник 11-А Володимир Сільчук перейшов навчатися до цих  учнів у 10 класі, сповна відчув піклування й тепло душі класного керівника:

«Лідія Трохимівна для мене – добра, щира, уважна, чуйна, по-доброму сувора, але справедлива вчителька, прекрасний педагог, яка завжди переживала за успіхи класу в цілому, так і за кожного учня окремо, багато уваги приділяла згуртуванню класу, формуванню в учнів загальнолюдських якостей».

Дуже важливим, актуальним спогадом ділиться незмінна староста класу всіх років Ольга Остапчук:

«Наша Лідія Трохимівна була сучасним вчителем! Такого класного керівника я бажаю мати кожному. Професіоналізм, мудрість, досвід, людяність, чуйність, доброта – лише кілька її рис. Вона ніколи не розділяла нас за успіхами в навчанні, характером, статками. Ми усі були для неї рівні і особистості – водночас. Лідія Трохимівна вміла порадити, розділити з нами радості та печалі; була справедливою. Вона підтримувала нас у всіх божевільних ідеях щодо проведення вечорів у школі, участі в різних конкурсах. І що цікаво – на перервах вона до нас приходила від п’ятого до одинадцятого класу. І ми говорили! І тішилися! Це її особлива риса – зовсім непомітною бути завжди поруч.

Думаю, ми її ніколи не розчаровували ні поведінкою, ні успіхами в навчанні. А навпаки – було багато приводів пишатися нами. Тож не даремно ми – один із найуспішніших класів за історію школи.

Я приєднуюся до всіх побажань з нагоди ювілею і щиро зичу щастя, мирного неба, любові та поваги від близьких людей, Божої ласки, ангельської опіки, а головне – міцного Вам, Лідіє Трохимівно, здоров’я на многая літа!»

Юлія Хвас додає також невеличкий спогад із зустрічі однокласників, яка відбулася з нагоди 15-річчя після випуску, три роки тому:

«Змістовний та дружний відпочинок разом із класним керівником наш колишній 11-А організував у кінці першої декади липня 2016 року в затишному ресторані Любомля – «Гостинний двір». Ми насолоджувалися спілкуванням, згадували і мріяли, обіймалися і жартували, обмінювались компліментами і розчулювались від окремих щемливих моментів. Лідія Трохимівна дуже раділа зустрічі, підготувала для кожного особливо цінні й потрібні слова, а також провела тоді із нами – вже дуже дорослими – незабутній міні-урок англійської мови, де колишні учні закономірно або з подивом для самих себе виявляли набуті знання іноземної… Бо ж недаремно колись, у п’ятому класі Лідія Трохимівна організувала на шкільній сцені драматичну постановку перекладеної казки «Червона шапочка», де свої ролі учні нашого класу озвучували англійською мовою.

Згадується колективна прогулянка обійстям ресторану, приємне кавування з усією класною родиною в літній альтанці під супровід легкої дощової мелодії довкола, яка стала наче неземним елементом єднання сердець і гармонійно доповнила нашу романтичну атмосферу… Безумовно, залишається гордість за свій клас і шкільний етап життя, який минув недаремно».

«За все це велика вдячність і доземний уклін Лідії Трохимівні! І це не просто урочисті фрази. Це слова, які линуть від серця до серця, а отже – доводять важливість того, що не минає. А не минає – любов. Нехай наша любов і пошана зігрівають Вас, додають хвилин добра і світла, створюють стійке відчуття спільності у щасті й не тільки. Щиро Вам зичимо Божого благословення, родинного затишку, міцного здоров’я, дорога Лідіє Трохимівно!», – пише Юлія Хвас від імені випускників 11-А класу 2001 року.