На Любомльщині запустили варениковий флешмоб
-
-
>
-
>
-
>
2559
У п’ятницю домашні смаколики готували у Любомльському ліцеї, у понеділок – у Вишнівській шкільній їдальні, у вівторок – у районній гімназії. Далі естафету перейняла Бірківська школа.
У Міжнародний день волонтерів, 5 грудня, учителі, школярі та всі небайдужі жителі села та міста Любомля за кілька годин наліпили 26 відер вареників та дві великі каструлі голубців накрутили, які в середу повезуть наші волонтери на передову бійцям на Схід.
Ідея зібратися на кухні Вишнівської школи виникла спонтанно і вже за два дні була втілена в життя.
«Якось у розмові я запропонувала мамі зібрати своїх подруг і щось смачненьке зготувати нашим захисникам, які тримають оборону на передовій, – розповідає Мирослава Лисенко. – Вона погодилася, але так як вдома немає де, вирішили шукати вихід із цієї ситуації».
«У нас гарна у школі кухня з новими плитками та великими каструлями. Всім, як-то кажуть, є де розвернутися. От і подала ідею синові запитати в директора Володимира Анатолійовича, чи дозволить усім покористуватися на один вечір. Він погодився. Підключили сільського голову Віктора Степановича, який відразу пообіцяв фаршу на голубці», – додає головний організатор Людмила Миколаївна Лисенко.
До речі, її син Олександр – учасник АТО, а нині очільник Любомльської громадської організації ветеранів-атовців «Миротворець».
«Уже неодноразово у Любомльському ліцеї готують різні смаколики для бійців на Схід. У нашому селі теж є багато справних господинь, які виявили бажання й у себе на місці започаткувати таку хорошу традицію», – зауважує Сашко.
Ніхто навіть не очікував, що ідею так «на ура» підхоплять місцеві жителі.
Організовувати почали у суботу: узгодили місце проведення, розклеїли оголошення на двох сільських магазинах, проінформували в інтернеті.
У понеділок на лінійці директор школи Володимир Міщук повідомив учнів та вчителів про задумане, а вже з 9-ї години люди почали зносити продукти: борошно, сало, рис, картоплю, моркву, цибулю…
Приємно, що незважаючи на процес децентралізації, вишнівчан підтримали любомльчани, в тому числі і воїни АТО: Юрій Корольчук та Женя Царук.
Прочитали оголошення на місцевій кооперації і помаленьку прийшли до школи дві бабусі – Надія Денисовець та Віра Вихор. Одна з них ще та кокетка, не хотіла фотографуватися, бо в старій хустині була.
Учениці 10-11 класів показали, що їхні майбутні чоловіки голодними точно не будуть. Дуже старанно вареники ліпили.
Педагоги відразу після уроків оділи фартухи і взялися до роботи.
Учитель фізкультури Юрій Легеза прийшов із качалкою і спритно розкачував тісто. Зізнався, що робить це вперше. Господині жартували, що тепер на 8 Березня потішить дружину вареничками, але йому то «не світить», бо його Марина не любить їх. А на 19 годину відразу з кухні пішов на тренування дівочої баскетбольної команди.
Директора школи Володимира Міщука ще ніхто з присутніх не бачив у фартусі. Він товк картоплю та не злякався гарячої плити – варив вареники.
А сільський голова Віктор Сущик укотре довів, що його громада в надійних руках – перерізав кілька кіло цибулі і жодної сльозинки не зронив.
Він приніс, як і обіцяв фаршу, інших продуктів, купив відра на приготовлені страви та п’ять пачок печива для бійців.
Оперативно допомагав господиням на кухні та виконував усі їхні вказівки.
Прийшли й молоді мамочки, які теж хотіли потішити захисників домашненьким.
А діти вишнівського волонтера Олександра Положевця, який усе це й доставить на Схід, Надійка та Сергійко старанно і творчо розмальовували відра фарбами.
За розмовами не зогледілися, як наліпили 26 відер вареників та дві великі каструлі голубців.
«Сьогоднішній вечір не тільки об’єднав різні покоління на благо спільної справи, а й надихнув і далі проводити подібні акції, – підсумував сільський голова Віктор Степанович. – Під час таких невимушених зустрічей вдається пізнати односельчан зовсім з іншої сторони.
Щиро вдячний усім, хто прийшов і допоміг готувати смаколики. Сподіваюся, що подібні вечорниці стануть у нас традиційними і щонайменше двічі на місяць ми зустрічатимемося на шкільній кухні».
«Ми, як ті лозинки у вінику: поодинці нас зламаєш, а вкупі – ми сила, – наголосила Людмила Миколаївна, серед односельчан просто тьотя Люда. – Наступного разу трохи змінимо меню. Вже пообіцяли м’ясо, інші продукти знову донесемо. Старт є, але хочеться, щоб якомога швидше настав мир і ми збиралися тут на традиційні вечорниці».
Організатори дякують депутатам сільської ради, місцевим підприємцям та всім, хто не полінувався, не злякався морозу, а долучився до цієї акції.
