У Прибузькому лісгоспі біля підгодівельних майданчиків встановили відеокамери
-
-
>
-
>
-
>
1721
Джерело: lis.volyn.ua
У працівників лісового господарства є значна частка відповідальної роботи – охорона, збереження і турбота про фауну. Позитивна оцінка такої праці – це коли лісові мешканці густо наповнюють зелені насадження, безпечно почувають себе на волі, коли спостерігається їх примноження.
Про це йдеться на сайті Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
У державному господарстві «Прибузький лісгосп» площа мисливських угідь становить 6475 гектарів.
Сюди входять Куснищанське, Гущанське та Забузьке лісництва. На початку цього року, згідно з обліком, звірини було: лося – 3 особини, 10 оленів благородних, 58 козуль, 31 дикий кабан, 30 зайців. Є певна кількість лисиць, куниць, єнотів, пернатого птаха.
Настала холодна пора – зима, коли дикі тварини потребують людської допомоги, кормів, а з ними – і необхідних поживних речовин для існування, наприклад, солі. Про те, як підготувалися до цього періоду, розповідає мисливствознавець лісгоспу – Микола Гурко:
«На своїх полях, які засівали самі, зібрали 4,5 тони зернових, а це – овес і третікале. Закупили одну тонну кукурудзи. Заготовили кормові віники, замочували їх у соляному розчині. Віники – вербові, березові, з кропиви, дуба, збирали у молодій фазі розвитку, тобто ще у весняний період.
Є вівсяні снопи. На своїй території маємо 11 підгодівельних майданчиків. Встановлено багато різноманітних солонців для усякого звіра, годівниць для кіз, оленів, коритця – для кабанів. Загалом, інтенсивна підгодівля дичини триває три місяці, коли висота снігового покриву підвищується і тварина не в змозі сама собі дістати їжу. Думаємо, що підготовлені до цього періоду достатньо».
Як розповідає Микола Павлович, багато цікавого і нового дізнались із життя фауни у своїх лісових масивах, коли встановили поблизу підгодівельних майданчиків спеціальні камери відеоспостереження:
«Завжди захоплено переглядаємо відео, бачимо, хто годується: і птиця приходить, і хутрові звірі, цікаві їхні повадки, поведінка. Таке на власні очі побачити мало кому вдасться, адже звір боїться, далеко чує людину.
Спостерегли в онлайн-режимі епізод, коли свиноматка прийшла до годівниці із новим приплодом маленьких смугастих поросят і минулорічним. Така собі велика сімейка. А то рано прокинувся борсук і прийшов підживитися.
Прилітав і сірий журавель, він занесений у Червону книгу України. А один веселий факт, коли пізно увечері спочатку заєць прискакав до їдальні, потім – лисиця прокралася, видно по слідах і по запаху, а тоді на те ж місце – коза. Усі приходили з інтервалом – через годину. Так розуміємо, що робота не марна».
Звичайно, не можна оминути увагою і питання полювання, дотримання законів, правопорушень і браконьєрства. Цього року у лісгоспі є 6 ліцензій на кабана дикого.
На сьогодні вже складено 6 протоколів на порушників, які не дотримуються правил полювання. У лісгоспі є постійна співпраця із прикордонниками і місцевою поліцією. Мисливствознавець ділиться своїми поглядами на полювання і про його стан у районі:
«Полювання – це специфічна річ, цей стан має бути у людини в душі. Це – захоплення, відпочинок, від якого маєш отримувати моральне, фізичне і психологічне задоволення. І, звичайно, основною метою, щоб іти на полювання, не повинна бути заготівля м’яса.
На жаль, у нас поки низький рівень культури полювання. Проблема браконьєрства, нелегальне полювання має суворо вирішуватись контролюючими органами. Сьогодні важко спілкуватись із молоддю, вони часто ні з ким не рахуються, не хочуть дотримуватись правил, їх важко привчити до закону.
Це особливо такі мисливські колективи, де немає старших, досвідчених. Великий плюс у спілкуванні молодих мисливців зі старшими. Якщо такий мисливець зі стажем, як кажуть, зі старою закалкою, користується авторитетом, повагою, то має вплив і на молодь. Тоді вони дослухаються і переймають закони та культуру полювання, у них формується відповідний мисливський характер».
Віта ОМЕЛЬЧУК, ДП «Прибузьке ЛГ»
