Ігор Гузь розповів про читацькі уподобання

Нардеп Ігор Гузь у студіях політичних ток-шоу буває частіше, ніж у книгарнях. І це правда. Але це не означає, що він не читає.

Він не належить до тих людей, які купують книги, бо це модно. Або фанатіють, скажімо, від Кінга, чи Андрія Кокотюхи. Але в цьому Ігор Володимирович, як кажуть росіяни, «прєдєльно» чесний. Про це пише видання «Волинь24».

Чомусь зовсім не дивує, що навіть з книжками у його житті все чітко: список, категорії і тільки, те, що цікаво. Або те, що треба.

Отож, #скажименіщотичитаєш - з Ігорем Гузем. Чи вдасться за розмовою посеред книжок і про книжки “прочитати” відомого волинського (і вже й не тільки) політика?

Він переступає поріг книгарні Волинської обласної друкарні. Усміхається. Тисне руку. Мимоволі згадається один із Трампових афоризмів: “Я тисну руку завжди. Не думаю, що можна стати політиком, якщо не любиш тиснути руки”... Зустрічаємося саме у день виборів у Сполучених Штатах, і нардеп прогнозує “назавтра” перемогу Хіларі Клінтон)

***

...”О, те, що треба - “Подорож стародавнім Володимиром” (Ігор Гузь, не втрачаючи часу, одразу береться розглядати книжкові полиці й тут же натрапляє на ...путівники містом з 19-го округу. Іронія долі?). Соромно, що такого ще не маю. Куплю. Мій округ все-таки. Це варто знати".

***

...”Ніколи не біжу за якимись популярними тенденціями. Не комплексую. І не вважаю себе обмеженою людиною. Так склалося, що література, яку я читаю: або історична, або пов’язана з політикою, або мотиваційна. Такі ж фільми я дивлюся. Не читаю поезії, фантастики. Але якщо мені книжка подобається, то я її просто ковтаю”.

***

...”Мені цікаво те, що відбувалося, а не те, чого не було. Щоб якось переживати цей процес”.

***

...”У мене підбірка, яку я збирав самостійно, - це приблизно півтори тисячі книжок. В основному, це видання російською мовою, тому що так складається. На жаль, українських варіантів тих видань просто ще нема”.

***
...”Зараз дуже багато читаю книг про саморозвиток. Хоча дуже люблю історичну літературу (минає відділ із краєзнавчими дослідженнями волинських авторів, розкішні альбоми...)
***
...”Недавно перейнявся темою Білої гвардії (а народний депутат Ігор
Гузь - історик за фахом). Колчак, Денікін, Врангель... Я прочитав всі їхні біографії та спогади. Потім більшовики: про Троцького, про соціал-революціонерів. Ця партія була дуже цікава, яка була союзниками більшовиків і яку вони фактично знищили”.
***
...”А ще - революція 1917-го року та більшовики. Чогось мене туди тепер потягнуло”.
***
...”У дитинстві подобався Джек Лондон. Пригоди, мандри, природа - це мене захоплювало. Зрозуміло, книжки про індіанців. Не знаю, чи діти тепер таке читають... Але наше покоління таким захоплювалося. Джеймс Фенімор Купер і таке інше”.

***
...”Як вона тут опинилася, цікаво? (десь із верхньої полиці дістає книжку у добротній обкладинці, але видавництва кількарічної давності). “Єврорегіон “Буг”. Автор - Борис Клімчук... Якого року? 2002-го. У таких книжках можна багато цікавого знайти (вочевидь, помічає мій здивований погляд). Я так розумію, це аналітика. Її треба взяти”.
***
...”Читав книги Володимира Дмитрука (волинський історик). Це наша історія, тому це важливо. Я в хороших стосунках із паном Андрієм Бондарчуком (помічаючи серед інших книги першого волинського нардепа періоду Незалежності), тому що він мій земляк, родом із Старовижівщини, з села Сераховичі. Раніше ми частіше перетиналися якраз по темі Старовижівщини. “Хроніки волинського "камікадзе” треба купити. Має бути цікаво (про книгу спогадів того ж таки Бондарчука).

***

...”До речі, сьогодні вибори (помітивши досить популярну донедавна книгу кандидатки у Президенти США Хіларі Клінтон). Думаю, що вона виграє. Безумовно, це для України важливо: їхні вибори будуть відображатися на наших перспективах, на нашій історії”.
***
...”Що тут? “Майдан”... (кидає погляд на книгу редакторки популярного інтернет-видання і частої гості різних політичних передач Соні Кошкіної). Знайомий з нею тільки так, побічно... Я от недавно спогади Віктора Ющенка прочитав. Оце справді цікаво”.

***
(Ігор Гузь швидко минає відділ із художньою літературою. А от де справді почувається як риба у воді, то це серед книг про політику та саморозвиток)
...”Зараз у мене на порядку денному “Мастер игры” (російською) Роберта Гріна (бестселер американського письменника, який спеціалізується на популярно-публіцистичних книгах про психологію та владу). От дивіться: на 102-й сторінці (демонструє закладку на електронній книжці). Вона мені дуже подобається. Це книга про владу. Настільна - для кожного політика. Всім рекомендую. Політика - страшна штука. Варта уваги і його “48 законів влади”. Написана у такому, дещо макевіалістському стилі. З тих книг, до яких я час від часу повертаюся”.
***

...”Мотивує і книга Олександра Кравцова “Наступний рівень. Для тих, хто досягнув”. Це більше про тих, кому за 30-ть. Хто вже зумів зробити якусь кар’єру, але хоче вийти на новий рівень. Теж - раджу”.

***
...”А ще раніше я прочитав “Магія ранку”. Автор - Хел Елрод. Чоловік, який пережив аварію у 20-ть років, написав книжку про те, як ця подія змінила його підходи до початку робочого дня. Багато чого з цієї книги взяв на озброєння”.
***
...”Я справді багато читаю про біг, спорт і здорове харчування”.
***
...”Ну, це дискусійне питання, чи я себе постійно вдосконалюю (усміхається). Якщо чесно".
***
...”Сам. Все сам. Ніхто: ні батьки, ні вчителі, ні товариші ніколи не впливали на те, що мені читати”.

***
...Свого часу я класно сприйняв Дмитра Донцова. Мені дуже сподобалося все ним написане. Виховувало і надихало”.
***
...”У планах - спогади Маннергейма. Російською. Карл Маннергейм “Линия жизни. Как я отделился от России”. Цікава для мене історична особистість. Був кадровим військовим у Росії. І фактично став творцем незалежності Фінляндії. Людина, яка виховувалася в російській армії, у російській ідеології".

***
(Цікавлюся, чи не читає Ігор Гузь прозу Стінга. Натякаю: мовляв, його добрий знайомий і книгоман Сергій Мартинюк рекомендує...)

...”Ні-і. Ми з Сергієм в різних ...всесвітах. Тому Стінга - ні”.
***
...Частину своєї невеликої домашньої бібліотеки подарував Нацальянсу”.

***
...”Купив би книгу Михеіла Саакашвілі. Зараз це в тренді. Він презентував її на книжковому форумі, просив придбати. Але у будь-якому випадку це щось цікаве. Не так давно прочитав книгу “Чому Грузії вдалося” Лариси Буракової. Хороша. Читав і Каху Бендукідзе”.
***
(Від книжок переходимо - до політики)
...”Я все-таки вважаю Саакашвілі сильним лідером. Амбіційним. Політичним монстром. Був у Грузії торік. Як член комітету мав серйозні зустрічі з прем’єром, з головою парламенту, віце-прем’єрами. Було цікаво почути думки і від тих, хто за нього зараз, і від тих, хто проти... Всі вони в один голос казали, що здобутки в нього були. Особливо - на першому етапі президентства. Він задавав ритм грузинській політичній системі. Потім звичайно були трохи диктаторські “замашки”, намагання придавати свободу слова - і це вилізло боком”.
***
...”Торік, коли Саакашвілі йшов на вибори у Грузії від влади, його партія взяла 44 відсотки. Зараз має 27. Це немало! Це більше, ніж БПП і “Народний фронт” нині. І це - опозиційна партія. Щодо Одеси, то не можна створити рай в одному регіоні, коли в країні маса проблем. Команда у нього цікава. Я особисто знаю Юлію Марушевську. Знаю Соломію Бобровську, заступника голови Одеської облдержадміністрації".

***
...”Ясно, що його використовували, як тарана проти Яценюка. І нав’язали думку, що всі проблеми від Яценюка. Того вже стільки немає в прем’єрах, а проблеми лишилися. Думаю, Саакашвілі принесе в політичне життя України щось нове і цікаве. Можливо, руйнуюче та деструктивне”.
***
...”Чи приблизить це вибори? Подивимося. Думаю, що не цієї осені точно. Так само і не навесні. Мова може йти про наступну осінь. І то питання. У мене негативу до Саакашвілі немає. Знайомі ми так, побіжно. Думаю, що він скоріше позитивна фігура, ніж негативна”.

***
...”Щотижня Київ-Луцьк. Дорога. Це чотири з гаком години. Маю час на книги. Намагаюся не розслаблятися”.
(Десь у домашній бібліотеці чи на задньому сидінні службового авто на згадку про розмову в книгарні в Ігоря Гузя лишиться “Хроніка волинського “камікадзе” Андрія Бондарчука, “Єврорегіон “Буг” Бориса Клімчука, “Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність” Ярослава Царука, мемуари Лі Куан Ю “Сінгапурська історія”, “Сила звички” Чарлза Дахігга. Ну, і путівники стародавнім Володимиром...)