Майже всім любомчанам не сподобалася екранізація «Століття Якова»
-
-
>
-
>
-
>
3036
Основні зауваження: місця зйомок не відповідають дійсності, мова, побут, інтер’єр зовсім не такі, як на Любомльщині, деякі кіносцени суперечать книзі.
Svetlana Golovenets: «Книгу читала тричі, фільм чекала з пересторогою… Гарно знято, але це вже не Володимир Лис і далеко не наша Любомльшина. Книга мені більше подобається».
Bogdan Tkachuk: «Хто знає любомльський край, його природу, архітектуру і особливо діалект – був розчарований!»
Між Олександром Положевцем, якому не вистачило терпіння додивитися фільм, та Леонідом Самолюком, якого реклама «забембала» і він теж не побачив кінця кінострічки, розгорілася справжня дискусія.
Леонід: «Враження не спортяться – я й так «гордий», що більшість сюжетів фільму розвиваються на нашій землі – на Любомльщині.... Звичайно, хотілося більш правдоподібніше побачити згоранську церкву та хати, любомльський базар, а головне нашу поліську говірку... але й на тому дякую )))
Олександр: «Про що я і кажу, вся Україна і так думає, що Захід, то Львів і Карпати!!! Для того, щоб такі фільми знімати, потрібно хоч побувати на тому місці, не кажучи вже про те, що там потрібно було знімати, а не на Прикарпатті на фоні смерек!!!»
Леонід: «Мабуть, щоб вивчати нашу культуру, звичаї, місцевість, говірку, в авторів фільму не було часу, або були обмежені коштами... Взагалі, добре, що нарешті появляються роботи (фільми) про нашу історію, наш народ – нехай не дуже вдалі, але добре )))»
Олександр: «Я трохи не погоджуся, не можна щось робити на половину, «Поводир» – дуже гарний фільм, «Хайтарма» – дуже видовищно і це навіть Кінофільми, а взяти твір і зробити телефільм, для «галочки» і вбабахати туди купу бабла, кому воно треба? На одну рекламу скільки витрачено! Як серб може зняти Український фільм???»
Ірина Маїло: «Дуже обурило те, що з фільму можна зрозуміти, що у теперішні часи ми живемо в кам’яному віці. Так ще зображують «русские деревни».
Olenka Med: «Книга набагато цікавіша! Більше розгорнутий сюжет, глибина почуттів і саме головне – діалект, а не чисто українська мова! Та і коли живеш у Любомлі та бував у Згоранах, то все не так... І кінець фільму скорочений і не такий, як в книзі».
Наталочка Вислоцька-Клекоцюк: «Відразу впало в очі, що Яків на весіллі з обрізом побіг до якогось кар'єру, а тут у нас зовсім не та природа і такі красиві озера... Фільм не додивилася».
Alina Loyko: «Так звісно і природа не та, і не так розмовляють у нас, але нам треба пишатися тим, що це ж про наш Любомльський район. Тепер про нього знає вся Україна».
Анничка Карась: «Скажу чесно: я заснула на середині фільму((( Прокинулася на останній рекламі... Чи то була втомлена, чи не надто цікавою видалася довгоочікувана кінострічка...
Обурило, що Яків утік на весіллі Ульяни. У книжці кохана пішла за ним, а потім повернулася до чоловіка. Вже з перших фрагментів не сподобався інтер’єр. У нас на Любомльщині не було таких хат, а церкви завжди, як писаночки були розмальовані... А тут усе сіре... Та й у середині хат так не було. І польською мовою в нас завжди краще говорили. Все одно внизу йшли титри, то можна було з правильною вимовою давати пряму мову. Приємно було слухати українську мову в фільмі, але ж у селах так не говорять, тим паче у ті часи. Залишили лише кілька наших словечок.
А наші озера, якби показали, то просто фантастика була б. А так, думаю, ті, хто знімав, навіть поняття не має, де ті Загоряни чи Згорани. Це ж не вигадані автором події покладені в основу книги, а реальні факти.
На мою думку, таки на теренах Любомльщини варто було знімати, з усією неповторністю саме нашого краю, а не Закарпатські чи Прикарпатські місцини. Словом, багато суперечностей. Погоджуюся з Володимиром Лисом, що лише сюжет з його книги взяли, а багато свого додумали».
