Відома кінознавиця – уродженка Запілля – відзначає ювілей

70 років від дня народження відзначає Лариса Брюховецької (1949) – український кінокритик, кінознавиця.

Крім згаданих регалій, ювілярка — головна редакторка журналу «Кіно-Театр», членкиня Правління Національної спілки кінематографістів України, старша викладачка кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія», керівниця Центру кінематографічних студій НаУКМА.

Народилася 7 січня 1949 року в селі Запілля Любомльського району.

У 1955-1963 рр. Лариса Брюховецька навчалась у Запільській восьмирічній школі. Після цього середню освіту здобувала у школі №1 міста Любомля. Після закінчення школи один рік працювала піонервожатою у навчальному закладі села Гороховище Любомльського району.

У 1967-1972 роках навчалася на факультеті журналістики Київського державного університету. Після закінчення – два роки працювала кореспондентом газети «Вперед» у селищі Бородянка Київської області.

З 1974 до1982 року Лариса Брюховецька була науковим редактором розділу «Мистецтво» Української радянської енциклопедії. У 1982-1993 рр. працювала завідувачем відділу мистецтва журналу «Київ». У цей період побачили світ її дослідження «Випробування творчістю» (1985), «Література і кіно: проблеми взаємин» (1988), «Поетична хвиля українського кіно» (1989).

У 1988 році Ларису Брюховецьку прийняли в Національну спілку кінематографістів України.

У 1993-1995 рр. перебувала на посаді кореспондента гуманітарного відділу журналу «Київ». У 1994 році за серію публікацій в галузі літературно-мистецької критики отримала премію імені Олеся Білецького Національної спілки письменників України.

З 1995 року працює старшим викладачем кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія». Відтоді є головною редакторкою журналу «Кіно-Театр», заснованого з ініціативи її студентів.

У 2000-2004 рр. Лариса Брюховецька була членом комітету з Національної премії імені Т.Г.Шевченка, в 2004-2009 рр. – членкиня Правління і членкиня секретаріату Національної Спілки кінематографістів України, у 2000-2010 рр. – членкиня Експертної ради з питань кіно Міністерства культури України, в 2004–2013 рр. – членкиня Комітету з Державної премії ім. О. Довженка.

За вагомий внесок у розвиток духовної культури, популяризацію у світі культурно-мистецької спадщини України у 2005 році отримала звання «Заслужений працівник культури України». З цього часу є також керівницею Науково-дослідного Центру кінематографічних студій НаУКМА.

Паралельно Брюховецька досить активно працює у сфері кінознавчих досліджень. Підтвердженням цьому є вихід її монографій: «Леонід Осика»(1999), «Приховані фільми. Українське кіно 90-х» (2003), «Іван Миколайчук» (2004), «Кіносвіт Юрія Іллєнка» (2006), «Кіно часів своєї юності» (2008).

Тоді ж ряд її статей, оглядів, передмов, рецензій, інтерв’ю з’являються у газетах «Культура і життя», «Літературна Україна», «Хрещатик», «Урядовий кур’єр», «Дзеркало тижня», «День», журналах «Новини кіноекрана», «Київ», «Жовтень», «Вітчизна», «Всесвіт», «Україна», «Слово і час», «Вавилон ХХІ», «Кур’єр Кривбасу», «Кіно-Театр», наукових збірниках «Українське мистецтвознавство», «Polska-Ukraina: partnerstvo kultur», «Studia Filmoznawcze», «Canadian Slavonic Papers», «Наукові записки НаУКМА», «Наукові записки КНУТКТ ім. І.Карпенка-Карого» та ін.

У 2009 році в галузі кіномистецтва Брюховецька отримала премію ім. Івана Миколайчука Київської міської держадміністрації. Відтоді побачили світ книги дослідниці: «Своє/рідне кіно Леоніда Бикова» (2010), «Кіномистецтво» (навчальний посібник, 2011), «Магія паралельного буття» (2013), «Найцікавіша історія України. Екранні версії» (монографія, 2014), «“Солодке” життя найважливішого з мистецтв. 2001–2015» (2015), «Кінопростір Антона Тимонишина» (монографія, 2016), «На полі кінематографічному. Сценарії Івана Драча» (монографія, 2016),«Перерваний політ. Українське кіно часів ВУФКУ: спроба реконструкції» (2018). Також вона є упорядницею, редакторкою та авторкою окремих збірників, присвячених українському та зарубіжному кіно: «Світова кінокласика» – вип. 1, вип. 2, вип. 3, вип. 4, вип. 5, вип. 6, вип. 7, вип. 8; «Поетичне кіно: заборонена школа», «Олександр Довженко і кіно ХХ століття», «Микола Гоголь. Інтерпретації», «Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблеми виживання», «Кінорежисер світової слави», «Українські обличчя кіно й театру», «Сергій Параджанов і Україна», «Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять».

Лариса Брюховецька – дружина В’ячеслава Брюховецького, українського літературознавця, педагога, доктора філологічних наук, професора, громадського діяча, Героя України, почесного президента Національного університету «Києво-Могилянська академія». Разом виховали двох доньок – Ольгу та Оксану.

У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.