Минають треті роковини від смерті воїна Миколи Терешкевича із Вишнева
466 3 березня минає три роки з дня, коли перестало битися серце мужнього воїна Миколи Терешкевича.
Микола Терешкевич народився 12 вересня 1976 року в селі Вишнів у багатодітній сім’ї. Він був наймолодшою, п’ятою дитиною серед двох братів та двох сестер. Виростав працьовитим, відповідальним хлопцем, завжди допомагав рідним.
З 1982 по 1993 рік навчався у Вишнівській загальноосвітній школі. У 16 років пережив важку втрату – смерть батька, що змусило його швидше подорослішати.
У 1994 році його призвали на строкову службу до війська. Проходив її у Стрию, у військах протиповітряної оборони, де зміцнив свій характер і набув важливого досвіду.
Після демобілізації, як і багато сільських хлопців, працював у Польщі на сезонних роботах, щоб забезпечити сім’ю. Любив природу – риболовлю, походи по гриби та ягоди, які нагадували йому про спокійне дитинство.
У жовтні 2001 року Микола створив власну сім’ю – одружився з Надією Андріївною. У цьому шлюбі народилося двоє дітей – син Олександр та донька Вікторія. Для них він був не просто батьком, а справжнім прикладом мужності, доброти й відданості.
Коли Україна опинилася у небезпеці, Микола не міг стояти осторонь. У 2015-2016 роках він уже пройшов службу в зоні АТО, добре знаючи, що таке війна.
А після повномасштабного вторгнення 25 лютого 2022 року знову став до лав Збройних Сил України. Від самого початку війни перебував на передовій, боронячи українську землю від ворога.
З листопада 2022 року воював у найгарячішій точці – біля Бахмута. У грудні отримав контузію, але після короткого відновлення повернувся у стрій.
2 березня 2023 року він нарешті повернувся додому у щорічну відпустку – довгоочікувану зустріч із сім’єю, можливість обійняти рідних, побути поруч.
Але наступного дня, 3 березня 2023 року, серце воїна раптово зупинилося. Виснаження, перенесені поранення, контузія та жахіття війни – усе це виявилося занадто важким тягарем навіть для його сильного духу.