Єдина на Любомльщині заслужена вчителька України і в 70 років моржує, бігає по кілька кілометрів і викладає в школі
Цю інтелігентну сучасну жінку знає половина міста, а, певно, кожен четвертий випускник ЗОШ №2 м. Любомля останніх тридцяти років – її учень.
12 січня Мілентина Машковська святкувала прекрасний ювілей. Є чим гордитися вчителю за покликанням, наставнику молодих, досвідченому фахівцю, методисту, хорошій колезі, адже десятки випускників нині навчають англійської мови дітей, кілька закінчили виші за кордоном. І в цьому великий внесок заслуженого вчителя України Мілентини Леонідівни (поки що єдиного в районі).
Життєвий шлях складався, як у більшості її ровесників. Народилася на Волині в містечку Устилузі, тут пройшли дитячі роки, тут і школу закінчила із золотою медаллю.
А далі – навчання на факультеті іноземних мов у Луцькому педінституті, який закінчила з відзнакою у 1969 році. Отримала направлення у Володимир-Волинський район. Усього три місяці працювала вчителем, а далі помітили організаторські здібності молодого педагога і довірили керівництво Микуличівською восьмирічкою. Романтики вистачало, коли щодня через ліс з Устилуга діставалася на роботу.
У 1973 році поєднала долю з Олександром Машковським. Відтоді і понині живе і трудиться в Любомлі: 10 років – у ЗОШ №1 і 33 роки – у ЗОШ №2.
Визнання прийшло не відразу. Спочатку проводила районні семінари, потім очолила методичне об’єднання.
«Підтримував чоловік, який, працюючи очільником освіти в районі, спонукав до інновацій. Щорічно готувала учнів, котрі виборювали призові місця на обласних олімпіадах», – пригадує ювілярка.
За вагомі здобутки отримала статус довіри у Київському університеті іноземних мов ім. Михайла Драгоманова. Випускники ЗОШ №2, яких вона навчала, вступали у цей виш, не складаючи іспиту з англійської.
У 2014 році прийшла і слава. Указом Президента Мілентині Леонідівні Машковській присвоєно звання заслуженого вчителя України. Активна в громадському житті: нагороджена медаллю «За заслуги перед містом».
«Для мене найважливішим фактором є любов до дітей. І, безперечно, говорячи словами Василя Сухомлинського, створення «школи радості», – розповідає досвідчений майстер педагогічної ниви.
Й досі пам’ятаю учнів, котрі стали моїми послідовниками тут, на Батьківщині: Людмила Павлюк, Роман Дідковський. Здобули освіту за кордоном: мій син Сергій та Юлія Верещук – у Великобританії, Таня Копилова і Таня Капітанюк – у Німеччині, У Польщі викладають англійську Ірина Сорокіна та Юлія Коробко».
А вчитель продовжує плекати юнь, готуючи дітей не лише до ЗНО, а й до життя. Натхнення черпає в спорті. Тільки для сильних духом щоденний підйом о 6.30 годині, кількакілометрова пробіжка, купання в ополонці.
Значно розширюють ерудицію і щорічні поїздки за кордон. Вона побувала у 15 країнах, лише торік – у восьми країнах Європи. Скрізь черпає знання, якими ділиться з учнями.
Не завжди її шлях устелений трояндами: були колючки, дуже-дуже болючі, які не загоюються. Та все ж, попри негаразди, із простого рядового вчителя виріс успішний фахівець, у якого є чому повчитися і колегам, і учням, у котрих лиш позитивні відгуки – «порядна», «чесна», «вимоглива», «справедлива», «наполеглива».
Отож, з ювілеєм Вас, дорога Мілентино Леонідівно. Здоров’я міцного, щастя рясного на многії літа! З роси Вам і з води!
Галина ВАЩУК