Маєток Браницьких у Любомлі
-
-
>
-
>
-
>
4427
Давнє волинське місто з першою писемною згадкою у ХІІІ столітті. У Любомлі досі зберігається найдавніший зі збережених костел на Волині, а до середини минулого століття тут була і одна з найдавніших синагог – з початку XVI століття.
Про це пишуть Хроніки Любарта.
Любомль належав до тих земель, які дарувалися чи передавалися від власника до власника, тобто був приватно-власницьким.
Як пише автор книги про історію католицьких парафій на Любомльщині Олександр Остапюк, історія міста тісно пов’язана з родом Браницьких.
Франциск Ксаверій Браницький отримав любомльське староство від короля як нагороду за участь проти Барської конфедерації і придушення Коліївщини.
У самому Любомлі він поволі став скуповувати землі збіднілих шляхтичів й будувати палац. Автор припускає, що в 1770-х роках споруда була завершена.
Не збереглося точніших відомостей, також невідомо про архітектора. Наполеон Орда палац не малював. Проте є акварель 1827 року художника Вілібальда Ріхтера з виглядом палацу.
Як пише Остапюк, палац у стилі раннього класицизму складався з трьох корпусів: двох двоповерхових бокових і одноповерхового середнього, що становили єдине ціле. Південний корпус був головним і найбільшим, мав одноповерховий портик, який складався з шести колон. Дві їх пари утворювали головну вісь будинку, а дві інші стояли по одній на розі. Колони підтримували оточену балюстрадою терасу з двома масивними кам'яними оздобленими рельєфними вазами.
Правий корпус мав досить високий гладкий двосхилий дах із численними коминами. З північного боку до нього примикав подібний, але дещо менший двоповерховий корпус.
Є припущення, що перший і другий призначались для прийому і розташування гостей та численного магнатського двору. На зображенні Ріхтера під портиком при вході видно постать швейцара. Далі, в північному напрямку, фронт забудови продовжувала одноповерхова галерея. Комплекс будівель завершувався тринадцятиосьовим двоповерховим корпусом.
Ще один чудовий візуальний доказ – малюнок Богдана Віллевальде з 1837 року. На відміну від раніше описаних палаців у цій рубриці, це кольорова репродукція акварельного малюнка, який показує інтер’єр палацу. Бачимо залу з диваном і столиком.
На стінах висять великі портрети Катерини ІІ та Франциска Браницького, а входи в кімнату обрамлені колонами іонічного ордеру. Стеля оздоблена ліпним багатопрофільним карнизом і розписами.
Палац оточував парк, в якому була прямокутна водойма. Історик Роман Афтаназі припускає, що автором впорядкування парку міг бути Діонісій Макклер. За кілометр від комплексу споруд парк переходив у сосновий ліс. На північний схід від палацу – пасіка.
У палаці вирувало життя. Відбувалися постійні прийоми дворянства, виїзди на полювання. Проте польські повстання і їхня підтримка Браницькими поставили під загрозу мирне життя у маєтку.
У 1849 році російська влада мала намір конфіскувати палац. Як пише Олександр Остапюк, останній власник Костянтин Браницький перед конфіскацією відкрив двері палацу, щоб кожен охочий міг забрати з собою що забажає. Палац залишився пустувати.
Наприкінці століття він переходи у власність різних російських чиновників. У 1930-ті роки один з корпусів здавався в оренду.
У цій не до кінця з’ясованій історії частина споруд була втрачена. Залишився тільки один корпус. Збереглися деякі деталі всередині: старий паркет, розписи стін, підземелля, автентичні соснові балки і система коминів. Він ще має шанс на друге життя як цінної пам’ятки палацового минулого Волині.
