Подружжя Бондарчуків із Любомля святкує золоте весілля

05 Листопада 2016, 14:49

1834

Казковим птахом промайнув рік зустрічей Віри Олександрівни з Ростиславом Євгеновичем і 5 листопада 1966-го року вони одружилися.

Через рік лелека приніс їм синочка Олега. Усього два місяці декретної відпустки, а далі – праця.

«52 роки стажу, а лише два записи в трудовій книжці, − розповідає Віра Олександрівна. – 42 роки працювала медсестрою у стоматологічній поліклініці, вже 10 років піклуюся про здоров’я дітей у районній гімназії. А мріяла вступити в педінститут: найкращі твори писала в класі. Хвороба матері зруйнувала плани. Хоча і в медицині не розчарувалася».

Обоє працювали, Ростислав Євгенович був директором БК, пізніше – викладачем музичної школи. Було дуже важко: концерти, виїзди пізні повернення.

«Нас єднала любов, довіра і взаєморозуміння. А далі чекало перше випробування – трагічна смерть трирічного сина. Підтримували одне одного, бо життя продовжувалося. Саша народився у 1972 році, а незабаром святий Миколай подарував дві донечки-близнючки», − долучається до розмови Ростислав Євгенович.

Віра Олександрівна зізнається, що в парку передавала дівчаток чоловіку, який повертався із заняття в музшколі, або ж навпаки. Була сильною і вольовою, як батько, кадровий військовий із міста Вологди, який закінчив у тридцятих льотне училище, а у війну аж три роки поневірявся у полоні. Терпіння виховував і в дітей.

Ще тяжчим випробуванням стала втрата вісімнадцятирічного сина. Наслідок стресів – хвороби, які потрібно лікувати за мізерну пенсію – разом 2600 гривень. Найдорожче зараз – це підтримка дітей та чотирьох онуків.

«Коли важко захворіла, в Любомлі доглядала Оксана, в Луцьку у лікарні – Олена два тижні не відходила від мого ліжка. Повернувшись додому, відчула, як ніколи, особливу увагу чоловіка і всієї родини.

Недаремно ми з Ростіком прожили 50 літ у парі, з такими дітьми нема чого старості боятися. Наші дівчата живуть поряд, мають сім'ї, роботу, ще й нас у всьому підтримують».

«Хочеться, щоб й онуки виросли порядними людьми. За 50 спільно прожитих літ були і непорозуміння, і суперечки, але я Віруні не образив та жодного разу не зрадив. Завжди намагався зрозуміти, підтримати й допомогти», − підсумовує бесіду голова сім’ї.