«Жінці потрібно вміти все», – переконана рукодільниця із Полап
-
-
>
-
>
-
>
3161
Дуже важливо для кожної людини обрати професію, яка б розкрила її здібності та дала можливість розвиватися далі. Та далеко не у всіх це виходить. А от Тетяна Чишій із Полап змогла реалізувати себе не тільки за обраним після школи фахом.
Жінка постійно експериментує та шукає нові напрямки, які допомагають розкрити власне «Я», – пише газета «Новий погляд+» за суботу, 12 серпня.
Народилася жінка в селі Прип’ять Шацького району. Потім батьки переїхали у Полапи. Там Тетяна закінчила школу та прийняла одне з найважливіших рішень – навчатися у Львові в училищі поштового зв’язку. Пізніше вона заочно закінчила технікум за цією ж спеціальністю.
«Працювала у Любомлі та Полапах на пошті. Займала різні посади. Пізніше − касиром у «ПриватБанку» та одночасно здобувала вищу бухгалтерську освіту.
Потім була менеджером у кафе «La minute», що на заправці ОККО. А із лютого цього року влаштувалася манікюрницею у салон краси «Шанс». Розмальовую нігті на будь-який смак представницям прекрасної статі», − розповідає Тетяна.
Вона не боїться пробувати свої сили у кардинально різних сферах, бо хіба можна все життя присвятити лише одній професії? Це ж набридає.
У світі є стільки цікавого та незвіданого! Усе хочеться спробувати, щоб краще вивчити себе та зрозуміти, що найбільше підходить тобі. Та й взагалі, жінка вважає, що потрібно вміти все, бо ніколи не знаєш, які знання знадобляться у тій чи іншій ситуації.
«Зазвичай, як вдома, так і на роботі, я повідомляю про своє рішення, коли вже повністю впевнена, що воно правильне. Це не означає, що близькі люди не знають про мої плани, просто хочеться найперше самій повністю переконатися, а тоді розповісти рідним.
Ніхто, окрім тебе, не знає, що краще обрати і чи варто змінювати одну професію на іншу. Потрібно бути чесним перед собою», − ділиться думками співрозмовниця.
У вільний від роботи час Тетяна вишиває бісером. Це заняття допомагає відволіктися від буденності, розслабитися.
А коли робота особливо подобається, то задоволення, яке отримує, не зрівняти ні з чим.
«Навчила вишивати мама ще у дитинстві. Правда, вона віддавала перевагу хрестику, бо на той час бісеру ще не знали. Вже пізніше, більше 10 років тому, я відкрила цей новий напрям для себе і навчила її. Тоді на ринку ще не продавали жодних схем, тому доводилося замовляти у Харкові», − розповідає вправна умілиця.
Вона прищепила любов до вишивання й доньці, яка не бралася за цю роботу до закінчення школи. Це вже навчаючись у технікумі на юриста, захопилася цим видом рукоділля.
«Донечка змережила бісером вінчальні ікони, рушник, який стелять під ноги молодим у церкві. Вийшло надзвичайно гарно. А головне, що для себе зробила з любов’ю і хорошими помислами, які заряджають на щасливе подружнє життя», − з усмішкою розказує майстриня.
У доробку Тетяни є портрети Тараса Шевченка та Лесі Українки, різної тематики роботи.
Вона не вишиває у якомусь одному визначеному напрямку, а обирає те, що найбільше припадає до душі.
Якщо бачить перед собою схему і виникає бажання одразу взятися за голку з ниткою, значить обов’язково треба її придбати, бо внутрішній голос ніколи не підведе.
Рукодільниця вправна й зі спицями. Цьому заняттю також навчила мама. У сьомому класі вона сама вив’язала костюм: спідницю і светр коричневого кольору.
Тетяна любить читати. Зараз віддає перевагу книгам Володимира Лиса, залишилося ознайомитися ще із двома. А улюбленою є «Дамське щастя» Еміля Золя. Вона грає в шахмати і шахи. Цього навчив тато, який працював учителем фізкультури. Бере участь у шахових турнірах і навіть займає призові місця.
Майстриня оптиміст по життю: у будь-якій ситуації старається знайти щось позитивне та корисне. Жаль, що часу не вистачає, щоб осягнути все. Вона впевнена в тому, що коли людина чогось дуже хоче, то Бог обов’язково подарує можливість реалізувати мрію.
Ірина МАЇЛО
