Жінці, яка народила п’ятеро дітей, вручили орден «Мати-героїня»

27 Липня 2017, 11:56

3458

Прізвище Веремчук одне з найпоширеніших у Куснищах, але Олю й Івана знають чи не всі. Усього 22 роки минуло відтоді, як вони поєднали свої долі, а вже завтра садитимуть на посад сина Івана.

Одружилися ще зовсім юними: їй – 18, йому – 20. Прийняла чоловікова бабуся, якій Ольга Сергіївна багато в чому завдячує, – пише газета «Новий погляд+» за суботу, 22 липня.

«Це була мудра, досвідчена господиня, − розповідає співрозмовниця. – Я ще багато чого не вміла. Баба Домна навчила мене і тісто місити, і квочку на яйця посадити, і снопа зв’язати, і дитину пеленати, і ще багатьом дрібницям, які потрібно знати кожній хазяйці. Це робила тонко, делікатно, без буркотіння, а доброзичливо. І хоча разом прожили лише п’ять років, та я багато чого перейняла, вже 12 літ ми у своїй хаті, а науку її пам’ятаю».

На Петра й Павла в Куснищах відзначали День села, і на цьому святі Ольга Сергіївна отримала орден «Мати-героїня».

П’ятеро дітей народили та виховують разом із чоловіком Іваном Петровичем, про яких вона говорить з особливою теплотою й ніжністю.

«Ми вирішили, що дамо дітям свої імена. Тож найстарша – Олечка, а після неї – Іван, тоді – Ярослав, Настуся – тільки шестикласниця. Найменшій донечці, зараз другокласниці, син Ярослав вибрав ім’я Таїса. Ми були здивовані його наполегливістю, та ще більше тим, що дійсно 31 березня відзначають Таїсії.

Діти наші працелюбні: корови пасуть, прибирають, город полють, по чорниці ходять. До речі, зароблені гроші витрачають на омріяні та необхідні речі: мобільний телефон, портфель, шкільне приладдя».

Усіх подружжя Веремчуків намагається якось прилаштувати в житті. Найстарша закінчила медучилище. Хочуть із зятем своє житло мати, то більше у Польщі на заробітках. Іван теж за свої гроші вже замінив мотоцикла на машину. Він завзятий спортсмен, честь села у футбольній команді захищає. Ярослав, закінчивши Ковельське училище (столяр), ще остаточно не визначався. Настя – мамина помічниця, Таїса – татова: до техніки тягнеться.

«Чоловік раніше у місцевому господарстві працював механізатором. Завжди в передових був, має грамот багато, грошові винагороди отримував. То й більше хазяйством займався, хоч керманичем була я. Але віжки правління вже йому передала. Бачу, що так не гірше, а навіть краще для мене.

Зараз усі разом працюємо на гектарі поля, дві корови тримаємо, троє свиней, кури. Чоловік почав електриком у «Ресі» працювати, вільного часу стало більше.

Сама ж Ольга Сергіївна за фахом кухар. Раніше готувала у колгоспній їдальні, зараз – техпрацівниця у школі, а вдома вона – опора сім’ї. На дні народження та на великі релігійні свята за одним столом збирається родина Веремчуків.

Не скаржаться Іван та Ольга Веремчуки на недостатню допомогу держави, на малі зарплати, на відсутність доплат, хоч їм теж нелегко. Своїм дітям прищепили любов до праці і вміння заробляти гроші та жити в злагоді, що є найбільшим скарбом.

У неділю, 23 липня, Ольга та Іван Веремчуки благословляли сина образами в рушниках, вишитих матір’ю, на щасливе сімейне життя.