Малювати на стінах почала у Польщі з людини-павука
-
-
>
-
>
-
>
7010
Ще змалку більшість дітей дають зрозуміти батькам, що їм подобається. А в старшому віці, коли приходить час обирати професію, ті часто нав’язують свою думку, спираючись на досвід. Але це не про Анну Дударчук із Коцюрів.
Тато і мама помітили її потяг до малювання ще зі школи і добре розуміли, що для того, аби їх донечка мала успіхи в житті, обов’язково повинна займатися улюбленою справою, – пише газета «Новий погляд+» за суботу, 22 липня.
«Будучи ще зовсім маленькою дівчинкою, дуже любила прогулянки в саду, бо там був простір для фантазій. Так як і всім дітям, мені розповідали казки, і я уявляла цих персонажів в усій красі. Наприклад, вірила, що з-за кожного дерева виглядає гном або за хвилину побачу добру фею з чарівною паличкою», − пригадує співрозмовниця.
У школі Ані подобалися уроки фізкультури, але все-таки улюбленим було малювання.
«У шостому класі на День закоханих проводився конкурс валентинок і я вирішила взяти в ньому участь. Дуже зраділа, коли саме мій виріб оцінили найвище. Це, напевно, і стало поштовхом для розвитку вмінь. А ще виготовляла різні дрібнички з бісеру. Навіть мала власний підпільний бізнес, поки вчителі не розсекретили», − з усмішкою розповідає дівчина.
Анна відвідувала заняття образотворчого гуртка в Будинку школяра. А коли закінчила дев’ять класів Вишнівської ЗОШ, то батьки запропонували вступати у Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. Агатангела Кримського на вчителя малювання, вона погодилася.
«Вчитися там було надзвичайно цікаво. В школі у мене було не так багато друзів, а в коледжі – навпаки: з’явилися однодумці. Нас об’єднували спільні мрії, задуми, ідеї.
Подобалися уроки скульптури, живопису, хоча працювати найбільше хотілося у напрямі дизайну. Цей предмет вела викладач, яка дозволяла нам експериментувати і кожен раз пробувати щось нове. За це ми ставилися до неї по-особливому тепло.
Після закінчення навчання на польському сайті помістила оголошення, що шукаю роботу няні. Відгукнулася сім’я з Хелма, в якій виховувався п’ятирічний хлопчик. Тато відмовляв мене, просив не їхати. Казав, що не знаю, до яких людей потраплю, але моя наполегливість перемогла», − ділиться дівчина.
Одного разу Аня розповіла, що любить малювати, і батько хлопчика запропонував на стіні дитячої кімнати зобразити людину-павука. Це була перша робота на великій площі, яку створила дівчина. Малюнок дуже сподобався господарям, і вони щедро за нього заплатили.
«Як повернулася додому, то переповнювало бажання щось творити. Наступним місцем, де я змогла показати батькам свої вміння, стала наша кухня. Намалювала велику фіолетову орхідею. Цей задум виношувала вже давно.
Робота тривала кілька днів, бо хотілося, щоб найрідніші не сумнівалися в моїх здібностях, що й вдалося довести», − розповідає Анна.
Ейфелеву вежу та пару закоханих дівчина зобразила в салоні краси на замовлення.
А рік тому почала розмальовувати нігті. Це виявилося важче.
«Натхнення приходить найчастіше вночі. Для мене це просто магічний час доби. В голові вимальовуються нові ідеї, які одразу хочеться втілити в життя. Не люблю чорно-білої гами. Душа прагне різнобарв’я».
Ірина МАЇЛО
